— З п’ятнадцяти людей, з якими я говорила, — почала вона, тоді прокашлялася і повела далі. — Маємо по два голоси за Дона та Еллі.

— Що? — зі щирим подивом вигукнула Еллі.

— Три за Пожежника, — вела далі Рене, — чотири за Гарпер, чотири за мене.

Гарпер зашарілася. Драконяча луска защипала — та не те щоб неприємно.

— Коли я балакав з хлопчаками Маклі, — долучився Дон, — обидва дали чітко зрозуміти, що їхня обраниця — Еллі.

— Ні, ні, ні, НІ, — відрізала Еллі. — Не хочу я з цим усім трахатися. Мені шістнадцять. Якщо я переможу, то першим моїм рішенням у ролі великого цабе буде взяти й розплакатися. До того ж, той дивак Роберт Маклі проголосував так лише тому, що сохне за мною. Щоразу як він до мене говорить, у нього м’яз під оком сіпається. А інший постійно робить те, що каже Роберт. Та й не мали їм давати права голосувати! У Кріса Маклі ще й лобкового волосся, мабуть, нема.

— Згоден, — кивнув Пожежник. — Нема лобкового волосся, нема голосу. А оскільки я проти жертвоприношення дітей, то виступаю за те, щоб дозволити Еллі зняти власну кандидатуру. У тих, хто за неї голосував, є запасний варіант?

— Так уже вийшло, — протягнула Рене, вдивляючись у блокнот, — що є. Одна людина вибрала як альтернативу Джона. Інша — Дона.

— Чорт, — вилаявся Дон.

— У братів Маклі були запасні варіанти? — перепитала Рене.

— Байдуже, якби навіть якби і були, — відказав Льюїстон, — ми ж вирішили, що вони замалі, щоб голосувати.

Тоді Гарпер і зрозуміла, що хлопці так само обрали як альтернативу Дона.

— Тоді три за Дона, по чотири за Гарпер, Джона та мене.

— П’ять за тебе, Рене, — мовив Ґіл, розгорнувши папірець і поклавши його посеред столу. — Левова частка планування та міркування, завдяки яким ми тут, за тобою. Не бачу жодних причин міняти коней на переправі.

Рене нахилилася до нього й ніжно поцілувала в щоку.

— Ґіле, ти такий сердечний і милий чоловік. Я навіть заплющу очі на те, що ти мене конякою назвав.

— Тоді й за Пожежника п’ять, — озвався Мацц, здійнявши власного папірця, щоб усі в кімнаті могли його побачити. — Я сам бачив, яке пекло він влаштував портсмутським копам. Більшого курваля я собі не уявляю.

Тоді свій папірець розгорнув Дон.

— Що ж до мене, то я голосую за Гарпер. Я бачив, як вона давала раду з лазаретом, коли туди принесли Отця Сторі, а ще бачив, як вона свердлила йому голову, — підвівши вологі блакитні очі на Гарпер, він зустрівся з нею поглядом. — Що гірше стає — що дужче люди кричать, плачуть, що дужче їх заносить, то спокійнішою стаєте ви, сестро Вілловз. Я ніяк не міг припинити тремтіти, а ваша рука лишалася твердою, мов камінь. Я обираю вас.