До них під’їхав і третій їхній побратим – Левко Черкас, веселун і забіяка. Десь попереду вдарили котли.
– Готу-у-уйсь!
Козаки з’їжджалися в строї. Гриць у третьому ряду. Ось зараз він поїде, поїде… І в серці скипілися сльози.
Раптом він торкнув коня, виїхав зі строю, під’їхав до неї, нагнувся і поцілував у чоло. Й помчав наздоганяти стрій.
А люди пливли плавом, з інших вулиць виїжджали інші сотні – їх знали по кольору шликів; шикувалися сотня за сотнею. І ось вже виїжджають у ворота й воротні салютують їм ратищами з прапорцями.
І поїхали полем стрій за строєм київським шляхом, хвиля за хвилею, далі й далі, спускаються в долину, ось вже видно тільки спини зі списами і рушницями, ось вже тільки шапки.
І вдарила, злетіла пісня:
За світ встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусина Свої карі очі.Її, Марусина пісня. Вона наспівала її козакам своєї сотні, а потім її перехопили інші сотні, й, кажуть, співають по деяких полках.
ІІ
ІІ
Маруся була в тумані. Нічого не бачила, ніяка робота не бралася до рук. Почала обривати квасолю на соняшничинні, й та падала додолу, спробувала проривати пізнє просо, й не могла відрізнити стебелець проса від пирію.
Вийшла з садка на стежку. На їхню стежку, втоптану ще їхніми босими ноженятами, по ній вони бігали одне до одного. Ось тут у річечці вони купалися голяка, а потім одного разу, коли почали роздягатися, Маруся сказала:
– Ти купайся тут, а я там, за кущами.
Він здивувався. А потім попід кущами прийшов до неї, й вони телесувалися, бризкалися. По тому Маруся сказала:
– Йди туди, я одягнуся.
Гриць знову здивувався.