— Вас найняв містер Уїмен?

— Ні, мадмуазель Хлоя.

«Мабуть, і цей щось наплутав», — подумав Архілохос, але й тепер він не зважився розпитувати далі. Він трохи ніяковів перед сімдесятип’ятирічним дворецьким.

Той доповів, що о дев’ятій годині прийде сам О’Ніл-Папперер поміряти весільний фрак. Циліндр від Гошенбауера вже надіслано.

— Добре.

— О десятій прийде урядовець із ратуші, щоб уладнати деякі формальності.

— Дуже добре.

О пів на одинадцяту треба буде прийняти мосьє Вагнера, він офіційно привітає пана Архілохоса з почесним званням доктора медицини за заслуги в галузі впровадження акушерських щипців.

— Чекатиму його.

— Об одинадцятій прибуде американський посол із вітанням від президента Сполучених Штатів.

— Дуже приємно.

— О першій годині відбудеться невеличкий сніданок, на нього запрошені свідки шлюбу, а в сорок хвилин на другу — від’їзд до ратуші. Після вінчання в каплиці святої Елоїзи — обід у готелі «Рітц».

— Хто це все організував? — здивувався Архілохос.

— Мадмуазель Хлоя.

— І багато буде гостей?

— Мадмуазель хоче, щоб це було інтимне свято, запрошені тільки найближчі друзі.

— Я теж цього хотів би.

— Отож запрошено лише двісті осіб.

Архілохос збентежився.

— Гаразд, — сказав він, помовчавши. — Я не дуже в цьому орієнтуюся. Викличте мені, будь ласка, таксі на пів на дванадцяту.