– Але ж ти казала, нібито у них якесь незвичайне, божевільне кохання…

– Еге ж, казала, – Сюзанка коротко зітхнула. – Це мені сама Гатька розповідала. Там така історія дивна… щоб не сказати інакше… Коротше, у сестри Андрія була подруга, котра загинула під час Куренівської трагедії.

– Це коли в шістдесят першому році…

– Тш-ш-ш!!! Ми все ж таки на людях, про це говорити небезпечно.

Обидва вмить замовкли й хутко огледілися. Однак ніхто в кафетерії не звертав на них жодної уваги, тож дівчина продовжила:

– Ну, отож найкраща подруга сестри Андрія загинула під час тих подій, Андрій же був за ту подругу просватаний. Отож уяви: в день народження загиблої на Куренівці зібралася тісна компанія тих, хто знав її. То вже не роковини були. Роковини минули. Зібралися просто, бо день народження, розумієш? Загибла була спортсменкою, дуже товариською…

– Я розумію, – кивнув Костя.

– Ну от. Сиділи всі, спортсменку ту згадували. Як раптом на квартиру, де вони зібралися, зайшла парочка гостей – хлопець із дівчиною. Зайшли вони просто так, без жодної задньої думки. Просто хлопець мусив передати якусь там дрібничку незначущу господареві квартири. А його подружкою була якраз моя Гатя. І варто було їй побачити Андрія, а йому побачити Гатю…

Сюзанка довго підшукувала потрібні слова, проте зрештою тільки скривилася й рукою махнула:

– Одним словом, не знаю, що там сталося. Гатя стверджує, що то було обопільне пронизливе почуття, близьке до божевілля. Бо вона вмить забула про хлопця, з котрим прийшла, Андрій же вмить забув про ту спортсменку, яку на тій вечірці поминали і з якою йому так і не судилося бути. Він просто взяв Гатю за руку, й обидва пішли з тієї вечірки, не помічаючи нічого й не слухаючи нікого, хто намагався їх зупинити, напоумити…

– Зупинити?! Напоумити?! – хоч як уважно Костя слухав Сюзанку, проте в цьому місці не витримав: – Але навіщо було їх зупиняти?!

– По-перше, тому, що Гатя заявилася на вечірку з кавалером, про котрого вмить забула. До того ж вечірка була жалобною, на це треба було зважати. Андрій же вчинив ще гірше, бо наплював і на загиблу спортсменку, і на почуття всіх присутніх, починаючи з рідної сестри.

– Але ж буває настільки шалене кохання…

Дівчина зміряла Костю таким крижаним поглядом, що неборака вмить замовк і аж зіщулився. Тоді продовжила:

– Є визнані усіма правила пристойності, в даному ж випадку їх порушили як Гатя, так і Андрій. Гатька потім мені розповідала, що у її батьків теж було шалене кохання. Мовляв, її майбутня мати – Софія Аронівна – поперлася з якогось дива до Проскурова, там під дощ потрапила, стояла посеред калюжі. Поруч проходив її майбутній батько – Самсон Данилович. Побачив він змерзлу дівчину в калюжі, загорнув у шинель і додому до себе відніс просто на руках. Отож Гатька і зраділа: мовляв, це у них спадкове – одружуватися зопалу. Щоб побачив, підхопив на руки… чи вхопив за руку…