– Два пальці об асфальт? Кгм-м-м… Ти де програмувати навчився?

– У школі, в старших класах.

– Ну-у-у… припустимо. Але ти хоча б розумієш, який там обсяг роботи?..

– Сьогодні вівторок. Якщо визначитися з темою – програму наваляю на післязавтра. Далі набити перфокарти, у п’ятницю все відлагодити. Отож на суботу можна прогнати завдання на інститутській ЕОМ, а в понеділок забрати готові результати. Зате якщо все вдасться, це вийде ще одна – математична глава мого диплому! Заздалегідь не передбачена.

– Ах, он воно що!.. Гм-м-м!..

Костянтин Демидович відкинувся на спинку стільця, потер підборіддя долонею. Він починав розуміти, чого прагне цей молодий чоловік. Справді, якщо йому все вдасться – результат виглядатиме ефектно! Дуже навіть ефектно… Принаймні для людей, які нічого не тямлять у математичних розрахунках… А у хлопця таки нестандартне мислення! Гм-м-м!..

– А твій керівник нічого не запідозрить? – про всяк випадок запитав Костянтин Демидович.

– Не запідозрить. У нас на факультеті курс «Основні засади програмування і обчислювальної техніки» перший рік почали читати. Я той курс послухав – матінко рідна!.. Темний ліс. Блок-схему розв’язання квадратного рівняння розбирали цілих три пари – уявляєте?! Чотири з половиною години товкли воду в ступі, вибачайте мені!.. Ніхто нічого не розуміє – навіть сам викладач, якому лекції з ОЗПіОТ читати довірили. Та якби ж він мені тільки дозволив, я б їм ту блок-схему за п’ятнадцять хвилин розтовкмачив, бо ми її ще на початку дев’ятого класу пройшли і забули.

– Ну, то чого ж ти розгубився?! Попросив би викладача, щоб…

– Ох, ні! У того гиндика було таке роздуте ego, що він би нізащо не погодився!.. Адже якщо його ж студент пояснить навчальний матеріал у вісімнадцять разів швидше від нього – він би того не переніс.

– А ти б перевірив! – усміхнувся Костянтин Демидович. – А раптом?..

– Ні-ні, дякую, – крутнув головою практикант. – У мене в дипломі є три «четвірки», одна з них – за аналітичну геометрію, що на першому курсі була. Тоді викладач навмисно не поставив мені «п’ятірку», щоб провчити.

– І за що ж, цікаво дізнатися?..

– Я надто полюбляв вишукувати нестандартні рішення завдань. Так, це виходило не завжди… але коли виходило, то дуже ефектно! Викладач навіть деякі мої рішення собі занотував. Тим не менш оцінку навмисно занизив.

– І ти зробив висновок?..

– Якщо чесно, то я давно зробив висновок, що поки ти слабкий, демонструвати свої таланти іншим не варто. Бо просто небезпечно! І в школі я свої таланти намагався приховувати, не тицяти людям в очі. Але ж це вже був інститут, перший курс!.. Я гадав, що вже можна, а виявилося – ще ні.