– Який ти щедрий!.. Дивись, не пошкодуй у майбутньому, – Костянтин Демидович навіть пальцем погрозив жартома.

– Та таким уже мене мама виховала, що треба й про себе не забувати, і людям у разі чого допомагати. Отож я їм математичну главу, а вони…

– Гаразд, давай-но підіб’ємо підсумок. По-перше, ніяких розмов ні з Аделіною Єфремівною, ані зі мною у тебе не було. Ми до твоїх справ непричетні жодним чином. Домовилися?

– Домовилися, – енергійно кивнув практикант.

– От і добре. По-друге, сходи до читальної зали нашої інститутської бібліотеки, візьми там торішній липневий номер журналу «Вопросы специальной электрометаллургии». Зокрема знайди нашу з Аделіною Єфремівною та іншими співавторами статтю «Досвід тривимірного математичного моделювання процесу електронно-променевого переплаву титанових відходів». Цю статтю можеш узяти за основу.

– А чогось простішого, часом, нема? Бо тривимірна модель, знаєте…

– Що, студенте, поверхневих та об’ємних інтегралів злякався? – вперше за час їхньої розмови Костянтин Демидович дозволив собі всміхнутися. – Ну от, а кажеш, що медалі-і-іст!.. Груди ко-о-олесом викотив!..

– Нічого я не злякався, – в голосі Спартака знов зазвучала впевненість. – Просто програмувати по трьох вимірах довше, а у мене цейтнот. Вісімнадцять креслень усе ж таки треба переробити. Тушшю. Якщо по одному на день – це вже два з половиною тижні виходить.

– А тому, по-третє, підказую наступне: якщо сумарна площа бічного периметру злитку хоча б учетверо менша його горизонтальної площі, то такий злиток називається пласким. Отож тоді тепловідведення відбувається переважно через верхню й нижню його грані, а тепловідведенням через бічні поверхні можна знехтувати.

– То що, виходить, у випадку плаского злитку складна тривимірна модель перетворюється на простеньку лінійну?.. – на обличчі практиканта розквітла задоволена посмішка. – Отож тепло надходить від електронного променя плюс із краплями розплавленого титану, а відводиться у піддон і тепловим випромінюванням у вакуум…

– Все-все, це ти вже сам домислюй, що й до чого! – замахав руками Костянтин Демидович. – До того ж роби це де завгодно, але не в моєму кабінеті. Бо між нами ніякої розмови не було, ти не забув про це, сподіваюся?..

– Не сумнівайтесь, я завжди пам’ятаю про всі домовленості, – охоче підтвердив Спартак і додав: – А вам величезна подяка! Я ваш боржник.

На що Костянтин Демидович лише рукою махнув.

Спеціальне відділення Центрального госпіталю КДБ УРСР, вул. Рози Люксембург, № 11, Київ, кінець квітня 1986 року

Спеціальне відділення Центрального госпіталю КДБ УРСР, вул. Рози Люксембург, № 11, Київ, кінець квітня 1986 року