– Ну як же, як же, «фрау Вебер»… ой, перепрошую – Арміно Янівно! Як це не розумієте? Ось тут читайте. Ось тут і тут.

Гортаючи сторінки, вдягнений у цивільне підполковник почав тицяти пальцями в різні місця паперових аркушів, коментуючи при цьому:

– Ось тут і тут йдеться про те, що ви, громадянка Ткач Арміна Янівна, у дівоцтві – Затируха, встановили контакти з громадянином ФРН Нойманном Дітріхом Петером з метою надання йому послуг інтимного характеру в періоди його відряджень, коли він відвідує наше місто у справах своєї фірми. Отут сказано, що перший контакт між вами був встановлений з вашої власної ініціативи і без будь-якої сторонньої допомоги ще в лютому минулого року, коли ви перебували у відрядженні в Москві. Коли громадянин ФРН Нойманн Дітріх Петер торік у березні відвідав Дніпропетровськ, ви мали повторний інтимний контакт, після чого завагітніли та в грудні народили сина Ростислава, фізичним батьком якого є зовсім не ваш чоловік, а зазначений громадянин ФРН. А ось тут читайте: інтимних стосунків між вами та вашим чоловіком давно вже нема, оскільки останній побоюється ганебних хвороб, якими ви могли заразитися від вашого закордонного коханця… Й останнє: на кожній сторінці внизу, а також наприкінці протоколу стоїть підпис вашого чоловіка – Ткача Ігната Марленовича. Це його підпис чи ні?! Кажіть, Арміно Янівно! Його чи ні?..

Ненашев уважно спостерігав, як молодиця знов і знов перечитує сторінки протоколу, намагаючись второпати, навіщо власний чоловік так ганебно оббрехав її?! Хоча якщо подумати, то він, навпаки, намагався вигороджувати дружину. Нехай невміло, але ж саме вигороджувати!..

Справді, оскільки «в СРСР сексу нема», то нема й статті за заняття проституцією у Кримінальному кодексі. Отже, громадянку Ткач Арміну Янівну притягнути до кримінальної відповідальності за це неможливо. А постановка на облік в міліцію – це, так би мовити, мінімальне зло. Проте вона все одно сидить у декретній відпустці вдома, все одно не працює. Отож вигнати її з роботи не мають права. А далі… Далі буде.

Ну так, небезпеки існують: звідництво і дойчмарки. Проте заявивши, що інтимний контакт з іноземцем його дружина встановила з власної ініціативи, Ігнат Марленович убезпечив себе та свого батька від звинувачень першого роду. Що ж до валюти – то для цього треба було затримати молодицю й іноземця в момент її передачі з рук в руки. Отже, і це відпадає.

А народження дитини від іноземця?.. Це не заборонено жодним законом. Однак тут є певний момент, Ігнатом Марленовичем не врахований. От на нього і слід зараз надавити – бо сам підставився, дурень!..