– Це ж єдине, що мені лишається від моєї милої Таткатутки, як же вам язик повертається мені рота затикати… – закомизився миршавенький.

– Арнольде Артуровичу, я кому сказала!

Той нарешті скорився і замовк.

* * *

Таткатутка.

Таткатутка!

Таткатутка…

Таке дивакувате прізвисько приклеїлося до Тетянки Корзун, мабуть що, від самого першого класу. Коли одного разу батько забирав її зі школи, дівчинка перебувала у грайливому настрої й вирішила трохи погратися у хованки. Не очікуючи такого, відверто наполоханий батько заходився шукати доньку, розгублено озираючись навсібіч і гукаючи:

– Тетянко?.. Тетянко, ти куди поділася?!

Як раптом пустунка визирнула з-за рогу найближчого будинку зі словами:

– Татко, а я тутки!..

Це почула одна з однокласниць, яка разом з матір’ю саме проходила неподалік. Отож наступного дня звідусіль лунало:

– Таткатутка! Агов, Таткатутко, ти де там? Нумо не ховайся!

Ймовірно, протримавшись деякий час, прізвисько доволі швидко забулося б. Однак саме в ці дні по телевізору повторно прокрутили шведський фільм «Пеппі у країні Така-Тука»[110], і хоча Тетянка анітрохи не нагадувала кіношну рудоволосу нехлюйку, проте на тиждень все одно перетворилася на своєрідну героїню в межах свого класу. Для закріплення прізвиська часу було більш ніж достатньо…

Звісно, тоді – на самому початку 1980-х – ніхто навіть не підозрював, що не мине й десятиліття, як школярам доведеться прищеплювати основи комп’ютерної грамотності. Звісно, якщо школа претендує на звання передового навчального закладу. В який спосіб це робити, достеменно не знав ніхто. Тим паче викладати предмет доводилося на рівні голої теорії, бо про обладнання комп’ютерного класу поки що навіть не йшлося.

Відшукати вихід з непростої ситуації взявся шкільний математик Лопушанський. Попри те, що «фішкою» середньої школи № 23 було поглиблене вивчення англійської мови, Арнольд Артурович довго виношував ідею створення математичного гуртка для старших школярів. Особливого успіху його ініціатива не мала – а тут такий розкішний шанс: якщо не матгурток, то принаймні факультатив з прикладної математики!..

Однією з непересічних ідей, які осяяли Арнольда Артуровича, стало проведення семантичного аналізу[111] прізвиськ усіх дев’ятикласників. Невідомо з якої причини, та серед усіх інших прізвисько Тетянки Корзун буквально вразило його уяву, як удар блискавки! Хоча… здавалося б, чому?! Що такого особливого було в цьому слові – «Таткатутка»?..

Таткатутка…

Таткатутка!..

Мабуть, щось особливе таки було, бо для холостяцького вуха Арнольда Артуровича воно звучало ніби загадкова музика, що віддалено скидалася на композицію «Velvet Rape»[112] французького електронного гурту «Space». І хоча це не надто збігалося з правилами педагогіки, він навіть спитав одного разу свою матір Генріетту Густавівну: