– Ага-а-а, отож Таткатутка – це вона, пасія твоя?
– Ну, ма-а-а!..
– Синочку! Звісно, я нікому не скажу, що там відбувається на ваших факультативних домашніх заняттях. Та ще й за зачиненими дверима, хоча я все чую навіть через них.
– Але ж, ма-а-а!..
– Займайтеся собі спокійно чим хочете! Тим паче це так нагадує мені «Рабиню Ізауру»[113], яку я б із величезним задоволенням передивилася знов!.. Якби ти тільки знав, до чого зворушливий це фільм!..
– Ну, ма-а-а-мо-о-о, скільки можна чіплятися до мене з цією твоєю дурнуватою «Рабинею Ізаурою»?! Пиши листи на телебачення в Москву…
– Я й пишу, а ти як собі думав? – скрушно зітхнула Генріетта Густавівна. – Гаразд, кохайтеся скільки хочете. Тільки дивіться обоє, щоб обережніше. Щоб без небажаних наслідків. Без вагітності й такого іншого.
– Ну, ма-а-а!..
– Сподіваюсь, у вас усе складеться, коли ця твоя Таткатутка нарешті досягне повноліття. А втім…
Вона лише рукою махнула й відтоді не втручалася в хід домашніх занять, які успішно тривали. Принаймні як і попросила Генріетта Густавівна – без небажаних наслідків, яскраво й талановито зображених режисером Зораном Чалічем у стрічці «Кохай, кохай, та голови не втрачай»[114].
Однак через півроку з’ясувалося, що такий стан речей влаштовує далеко не всіх – навіть попри відсутність сумнозвісних наслідків… Ще зранку середи 7 березня ні в чому не проглядалося найменших ознак майбутньої біди. Дочекавшись першої ж великої перерви, хлопці виставили дівчат з кабінету фізики у коридор, а самі заходилися розкладати по партах подарунки, закуплені з нагоди Міжнародного жіночого дня. Окремим елементом поздоровлення став привітальний напис, виконаний крейдою на класній дошці. Коли все було готово, однокласницям дозволили зайти…
І тут усі ахнули! Адже роздивившись персональні подарунки (невеличкі глиняні статуетки оленів, у складчину куплені в сувенірній крамниці), дівчата подивилися на дошку, а там!.. Середня частина великих каліграфічних літер була розмашисто, немовби широким рухом витерта, а в утвореній смузі красувався трохи кривуватий напис:
Таткатутка – классна прастітутка!
Від несподіванки усі попервах заклякли, хто де стояв чи сидів. Потім заливаючись гіркими слізьми, Тетянка Корзун прожогом вилетіла з класної кімнати у коридор. Тоді нарешті почалося імпровізоване «слідство», яке, втім, жодного результату не дало. Як і термінові комсомольські збори, влаштовані у присутності вчительки фізики і частково – за рахунок її уроку. Єдиним відчутним результатом спонтанних розбірок стало те, що про тісні стосунки математика й неповнолітньої учениці під виглядом факультативних занять дізнався увесь педагогічний колектив…