Щоправда, корінних киян така ініціатива шокувала: мовляв, у них там скрізь площі, а тут раптом нате вам – з’являється тепер у республіканській столиці один-єдиний Майдан! Отримайте, розпишіться і подякуйте всяким різним западенцям, які нахабно розпоряджаються у Тисячолітньому Києві, як у себе вдома!.. Але то нічого, хай не зазнаються і звикають. А в Кам’янці-Подільському подібне перейменування має пройти легше.

Втім, тверезо мислячі люди натякнули Андрієві Мацейку, який командував місцевим студентським виступом: мовляв, вода камінь точить – отож варто діяти поступово, а не вимагати всього й одразу! Оскільки перейменування площі – річ складна й витратна (бо треба провести цю зміну по міліційному відомству, через різні топографічні й картографічні відомства, пошту й таке інше), рішення про це має ухвалити місцева влада з міськомом партії включно. Отже, починати треба з меншого – наприклад, з підняття нового, суто українського національного прапору перед будівлею міськради. Чи то жовто-блакитного, чи синьо-жовтого – але такого, щоб одразу ж було видно: місто являє собою кавалочок нової – відродженої України, очищеної від мертвотної гидоти комунізму.

Обміркувавши цю пораду, спочатку сам Андрій Мацейко, а потім і його найближчі сподвижники, з яких складалося ядро протестів, вирішили: нехай так і станеться! Отож сьогодні, у вівторок, синьо-жовтий прапор зайняв належне йому місце. Звісно, така ініціатива сподобалася далеко не всім, однак усі незгодні були вигнані з місця проведення страйку зі словами:

– Йдіть геть, ваш час минув! Тепер наша взяла.

– Майте на увазі, це ненадовго, – грозилися прибічники комуністичних ідеалів. І додавали похмуро: – Сибір великий, начувайтеся, негідники… І куди тільки міліція дивиться?!

І тим не менш йшли геть, лише час від часу похмуро озираючись на ненависний синьо-жовтий стяг. Щиро зрадівши, здавалося б, маленькій, але такій вагомій перемозі, страйкарі влаштували невеличкий урочистий мітинг. Спочатку виступали студентські лідери, першим з яких був Андрій Мацейко, потім працівник міського будинку культури і за сумісництвом – гітарист-віртуоз Злат Гайдабура виконав «Жовто-блакитний марш», написаний спеціально до сьогоднішньої події. Бравурний витвір мистецтва так сподобався усім присутнім, що творцеві довелося повторювати його двічі. А протестувальники щоразу підхоплювали приспів, плескаючи в долоні та пританцьовуючи: