А коли вона остаточно заспокоїлася, стара сусідка по сходовому майданчику облаяла тата Льоню «жидом пархатим», міліція ж відмовилася захищати честь і гідність заслуженого будівничого й орденоносця. Тоді батьки заявили, що справи у цій ґойській країні набувають кепського характеру, і доки не розпочалися революції, громадянські війни та погроми – треба вшиватися звідси. Найбільш підходящим варіантом для переїзду на ПМЖ був Ізраїль. На сімейній нараді було вирішено, що Інга з дітьми поїде першою, далі їхатиме сестра Евеліна зі своїм сином, останніми ж «евакуюються» батьки – тато Льоня і мама Лія. На їхні плечі поки що лягає якнайвигідніший розпродаж усього сімейного майна, рухомого й нерухомого.

І ось Інга приїхала попрощатися з Києвом… Точніше, не стільки з Києвом, скільки зі своїм коханцем-майором, який віднедавна служив у Бородянці. Біда в тому, що «перший відділ» його старої військової частини, дислокованої в Києві, дізнався про коханку, яка «нагострила лижі» на Ізраїль, – отож майора і запхали негайно аж до Бородянки!..

А тому тепер дістатися до нього було не так легко і комфортно, як колись. Тим паче було дуже схоже, що в Києві саме зараз починається ота клята революція, проти якої застерігав мудрий тато Льоня!.. Принаймні всю площу Жовтневої революції окупували жахливі студіозуси-западенці. Також подейкували, що революціонери нібито розсилають по місту спеціальні «мовні патрулі», які несподівано нападають на мирних громадян з підступними запитаннями:

«Ану говори, как по-украински будет ЗАБОР?! Или скажи лучше, как будет ПУГОВИЦА».

Якщо опитаний відповідав, що «забор» – це «забор», а «пуговица» – це «пуговиця», то патрульні нещадно гамселили нещасну жертву (і навіть ногами били, й кастетами, і дрючками!..), завзято вигукуючи:

«ЗАБОР – це ТИН! ПУГОВИЦА – це ҐУДЗИК! Смерть комунякам, жидам і москалям! Здохни, паскуда, запроданець комуняцький!..»

Таким чином нібито вже вбили з дюжину чоловік у різних кінцях Києва.

Тим не менш не поїхати до майора-коханця Інга ну просто не могла! По-перше, за суворим наполяганням батьків і вона сама, й сестра Евеліна розлучилися з чоловіками-ґоями, а якщо вже давненько не мати інтимних контактів – жити на світі стає якось сумно. А по-друге, Інзі дуже хотілося, аби й майор зі свого боку добряче запам’ятав, яких «солодощів» його позбавляє назавжди невблаганна доля!..

Коротше кажучи, як висловилася сама Інга, коханець мав «добре розім’яти свою піпіску об її кицьку», й обділяти себе вона не збиралася. З чого б це, справді?! А щоб не нарватися на невблаганний «мовний патруль», треба лише оминати подалі площу Жовтневої революції. Ну, і про всяк випадок, прихопити із собою в дорогу Спартака: нехай захищає любу свою кузину!..