— Дискомфорт? Та ти з глузду з’їхав! Ти називаєш дискомфортом те, що істоту розриває на дрібні часточки по вертикалі, а потім сплющує до розмірів волосини по горизонталі? Може ти ще скажеш, що вона при цьому нічого не відчуває?

— Але хто сказав, що істоти коли-небудь досягнуть точки неповеренення? — розлютився Срібний. — Надто близьке наближення до сонця теж дорога в пекло, але на певній відстані воно дарує життя і світло. Ми можемо спрямувати гомо сапієнс в напрямку Діри з відстані у трильйони світлових років. Жодна цивілізація, якою б розвиненою не була, не проіснує так довго.

Доки вони наближатимуться до горизонту Чорної Діри, їм нічого не загрожуватиме, крім них самих, звичайно. Більше того, доки люди не переваляться за її горизонт, вони не відчуватимуть жодного прискорення чи уповільнення. За цей час вони встигнуть народитися, одружитися, зістаритися і померти.

А от після повалення за горизонт подій мешканцям Чорної Діри часу не вистачатиме катастрофічно, адже вони інтуїтивно відчуватимуть наближення кінця, проте перш ніж він настане, мине кілька мільйонів літ. Але навіть повалення за горизонт, це у випадку похибки. За моїми найприскпіливішими підрахунками задовго до наближення до нього усі мешканці чорного шляху встигнуть прожити безліч життів, пробудитися і заслужити Царство Небесне…

— Такий собі хепі-енд. — завершив Сизий. — Прошу аплодисменти.

Срібний стенув плечима:

— До чого тут твій сарказм? Цей проект дасть можливість його учасникам позмагатись за Царство Небесне. Врахуй, від Ери Риб до Електронного Раю часу мало, а прогрес мешканців цієї ери мінімальний. Якщо лишити все як є, більшість просто не встигне пробудитися, а, отже, не матиме шансу на місце в Раю.

— Ти забув про право вибору, на якому наголошував Абсолют, — втрутився Сивий.

— Чи ти не бачиш до чого призвело це право? — сердито мовив Срібний.

— По-моєму, це найбрутальніша маніпуляція свідомістю гомо сапієнс від часу їх створення. — не вгавав Сивий.

Срібний стенув плечима:

— Міраж в пустелі теж обман, але ж він допомагає блукальцю дістатися до місця порятунку.

— Ну досить сварок, брати, — мовив Сизий. — Срібний, розкажи ліпше нам про те, хто та дівчинка, яку ти обрав богинею для Ери Риб, чому саме вона?

11

Перед завданням виспатись не вдалося. Всю ніч верзлась якась дурня.

Нік прокинувся в холодному поту, руки його тремтіли, зуби стукотіли, мов на морозі. Він спробував опанувати себе: став під крижаний душ, заварив чаю, включив диск класичної музики. Ніби попустило, але не остаточно.

Йому майже не снилися сни. Однак, цей сон був особливим. Здавалося, в ньому приховані якісь символи.