— Боже! Який тупий! — буркнув Грігор.

Нік деякий час щось осмислював, потім розвернувся і попростував до виходу.

— Гей, чуваук, ти куди? — запитав Грігор. — Ти що не збираєшся помістити флешку в обитель Дев’яти Брам?

— Аякже. Так я тобі й повірив. Хочеш, аби я знищив чийсь винахід, а ти потім усім казатимеш, що створив його перший?

— Псих, — вилаявся Грігор, — Немає іншого способу прочитати записане на флешці. Разом з цією штукою ангели лишили інструкцію по її застосуванню в найвищому наскальному монастирі в Гімалаях. Не віриш мені — сходи туди і побачиш все на власні очі. Письмена мертві, але коли ця річ опиняється біля стіни храму, вони оживають, букви спалахнуть і тоді можна прочитати ВСЕ…

Нік уважно подивився на Грігора, але так і не зміг вирішити чи той говорить правду, чи приколюється. Міцніше стиснувши пластинку невідомого складу він подався до дверей.

— ВСЕ, що було і що буде… — летіли в спину йому слова Грігора.

14. Арніка

…Людина багато чого забуває з пережитого, але деякі події не вирізати ножицями, не затьмарити яскравішими враженнями. Тим дивовижніше це, чим буденніші моменти життя запам’ятовуються. А можливо в тому епізоді, який так міцно закарбувався, все ж таки було щось незвичне, якась підказка, нерозгаданий символ, що його зафіксувала підсвідомість…

Для Арніки таким незабутнім епізодом була історія в бутіку дитячого одягу. Щойно закриє очі — і бачить її чітко, до найдрібніших деталей, от тільки збагнути: де і коли вона відбулася не може…

…Вона підходить до дзеркальної вітрини, біля якої метушаться дві феї. Феї поправляють одяг на манекенах, про щось перешіптуються. Поруч з вітриною велика шафа-купе. Дівчина відкриває її, зазирає всередину. В шафі багато дорогого вбрання — костюми, сукні, сарі, пальта розшиті бісером та нитками, прикрашені паєтками — і все, немов на неї шите.

З-поміж усіх речей її увагу привертає сріблястий плащ. Вона знімає його з плечиків, стає перед дзеркалом і накидає на себе. Феї лопочуть крильцями, говорять про своє, не помічають її. Плащ сріблясто-блакитного кольору, пастельного, лагідного. Можливо таким є безкрає небо, а можливо, сухе море, якщо такі моря існують у світі. Срібна голубінь консистенції прохолодного ефіру… Вона окутує її, викликає відчуття прохолоди. Прохолода заповнює собою всі клітинки, розтікається по тілу.

Ніби крізь сон до неї долинають чиїсь голоси, але це не глоси фей. Можливо в магазин зайшли нові відвідувачі? Дівчина не знає, вся її увага зосереджена на своєму відображенні в дзеркальній шафі — гармонійному, бездоганному, неповторному. Голоси звучать голосніше. Говорять звичною для неї мовою, але вона не розуміє змісту. На цьому місці спогад обривається…