— Хвала, Богу!

— Чого ти такий наляканий!

— Вас так довго не було, пані, що я подумав чи не вхопили Вас бува демониці.

Арніка тихо засміялася.

— Ох нелегко мені з вами, — бідкався водій. — Я вже й не знаю як доводилося візничим колісниць інших Богів, але можу їм тільки поспівчувати.

Арніка нахилилась ближче до водія і спитала пошепки:

— Дай мені відповідь на одне питання, але чесно.

— Спробую, пані, — спантеличено мовив той.

— Тільки не дивуйся, гаразд? Кажуть, що в цій Ері з моєю появою щось змінилося. Але ніхто не розповідає, що саме.

— Як пані, ви не знаєте? — розгублено мовив водій.

— А що я маю знати? Я не відаю, яким було життя до моєї появи тут, а ти, певно, пам’ятаєш.

Водій почесав потилицю:

— Як би вам сказати, змінилося багато чого. Люди стали чуйніші, злочинність зникла, одностатеві шлюби щезли.

— Ти хочеш сказати — зросла моральність.

— А то!

— Це я вже чула. Але це наслідки переміни. А про саму переміну ніхто не говорить.

— Не прийнято, пані. Такий звичай.

— Хто його запровадив?

Водій стенув плечима.

— Вважають, що це і так усі знають. А ті, хто з’явився на світ після зміни… їм краще і не знати, що колись було інакше.