– Я вдячний, що ти маєш відмінну від моєї точку зору, але це мій корабель, а ти пасажир.

– Так і є, – відповів Міллер, – тобі нелегко вбивати людей, але ти маєш встрелити мене перед тим, як розповсюдиш це.

– Я що?

Нова кров потекла міллеровими судинами з холодним лоскотом, що доходив до серця. Медичні монітори перейшли на новий алгоритм, рахуючи кількість аномальних клітин, що затрималися на фільтрах.

– Тобі доведеться мене застрелити, – уповільнив мову детектив. – Ти вже двічі мав нагоду зруйнувати Сонячну систему, і обидва рази лажав. Я не хочу бачити, як тобі це вдасться.

– Я вважаю, що ти перебільшуєш вплив другого офіцера на водовозах дальніх рейсів. Так, точиться війна. І так, я був там, коли вона почалася. Але Пояс ненавидів внутрішні планети задовго до атаки на «Кентербері».

– Але ти і внутрішні планети розділив.

Голден підняв голову і мовив таким тоном, неначе повідомляв про те, що вода мокра:

– Земля завжди ненавиділа Марс. Коли я був на флоті, ми проганяли такі варіанти. Бойові плани на випадок, якщо Земля і Марс будуть втягнуті у бій. Земля програвала. Якщо не била першою, била сильно і не давала підніматись, то Земля програвала.

Чи то від відстані, чи від поганої уяви, проте Міллер ніколи не розглядав внутрішні планети окремо. Він запитав:

– Серйозно?

– Вони колонія, але іграшки мають кращі, і всі це знають. Все, що тут відбувається, будувалося сотню років. Якби все не було готово, то нічого б не сталося.

– То це так ти виправдовуєшся? «Це не моя діжка з порохом. Я тільки сірника підніс»?

– Я не виправдовуюсь, – сказав Голден, його тиск і серцебиття підскочили.

– Ми це вже проходили, – відповів детектив, – то ж дозволь запитати, чому цього разу буде інакше?

Здавалося, голки в Міллеровій руці нагрілися до больового порогу. Він міркував, чи так і має бути, чи так він почуватиметься кожної заміни крові. Капітан відповів:

– Цього разу є різниця. Все лайно, що відбувається, – відбувається через брак інформованості. Марс з Поясом так би не вчинили, знай вони те, що ми знаємо зараз. Земля з Марсом не зчепилися б, якби всі знали, що це зрежисовано. Проблема не в тому, що люди знають дуже багато. Проблема в тому, що вони знають замало.

Щось зашипіло, і Міллер відчув хвилю хімічної релаксації. Його це обурило, але варіантів відкликати наркотики не було. Він звернувся до Джима: