Або він просто продовжує волочитися за Наомі.

Голден підняв руку, яка не була захоплена медичним обладнанням.

– Доброго, – привітався Міллер.

– Привіт.

– Вирішив вже, куди ми йдемо?

– Ще ні.

– На Марс потрапити все важче і важче, – мовив детектив, віддаючи себе на знайому поталу медичної станції, – якщо ти це планував, то варт робити це швидше.

– Поки там все ще є Марс, ти хотів сказати?

– Як варіант, – відповів детектив.

Поповзли голки на ледь помітній арматурі. Джо дивився в стелю, намагаючись не напружуватись, поки метал шукав шлях до його вен. Настав момент укусу, а потім слабкий, неясний біль і нарешті нечутливість. Монітор показав стан його тіла лікарям, які дивилися, як помирають молоді солдати за милі над Олімпом¹².

– Вважаєш, вони зупиняться? – запитав Джим. – Тобто Земля це робить через те, що «Протоґен» типу перекупив якихось сенаторів або генералів, еге ж? Це все через те, що вони одноосібно бажають володіти протомолекулою. Якби Марс теж мав її, то «Протоґену» не було б сенсу воювати.

Міллер кліпнув. Поки він обирав між варіантами – вони намагатимуться знищити Марс цілком або це зайшло занадто далеко або наскільки ж ви наївний, капітане, Голден продовжив:

– Забий. У нас є інформація. Я хочу її оприлюднити.

Відповідь Міллера була легкою, мов рефлекс:

– Ні, ти цього не зробиш.

Капітан сперся на ліктях, насупившись: