– Як?

– Викинути сейф на довгий курс зіткнення з Сонцем і зробити так, аби ніхто ніколи не потрапив на Ерос або Феб знову.

– Тож чому б нам так не вчинити?

Міллер повільно кивнув:

– Як ти можеш викинути Священний Грааль?

РОЗДІЛ 37. Голден

Алекс тримав прискорення «Росінанта» у 3/4 g протягом двох годин, поки команда готувала і споживала вечерю. Він розжене назад до 3 g, коли перерва закінчиться, а тим часом Голден насолоджувався стоянням на власних ногах в умовах не дуже віддалених від земної гравітації. Для Наомі і Міллера це було дещо більше норми, але ніхто з них не жалівся. Вони обидвоє розуміли, що треба поквапитися.

По тому як карколомно високі цифри гравітації було знижено до звичних, вся команда без поспіху зібралася на камбузі і взялася готувати вечерю. Наомі замішувала разом ерзац-яйця з ерзац-сиром. Амос, використовуючи томатну пасту і їхні останні свіжі гриби, робив червоний соус, що пахкотів, мов справжній. Алекс, перебуваючи на вахті, вивів ходові дані на панель у камбузі, вмостився на столі біля Наомі і посипав пласку локшину ерзац-сиром і червоним соусом, сподіваючись, що кінцевий результат буде приблизно схожий на лазанью. Голден чергував біля печі і, поки всі займалися лазаньєю, випікав хліб із заморожених шматків тіста. Запах на камбузі навіть і близько не нагадував справжню їжу.

Міллер разом з усіма пішов до столу, але схоже, що йому було незручно запитати собі роботи. Замість цього він підняв стіл, сів за нього і спостерігав. Він не те щоби уникав Голденового погляду, але намагався не привертати уваги. За мовчазною домовленістю, новинні канали не вмикались. Джим був упевнений, щойно вечеря скінчиться, усі побіжать перевіряти останні події на війні. Але поки що вони всі працювали у товариській тиші.

Коли хліб був готовий, капітан перемкнув режим печі і відправив туди ємність з лазаньєю. Наомі сіла біля Алекса і тихцем розмовляла з ним щодо побаченого на екрані з ходової рубки. Міллер одним оком поглядав на лазанью, а іншим на них. Вона чомусь засміялась. Алекс сказав щось і автоматично торкнувся її волосся пальцем. Джим відчув, як у нього в животі щось напружилося.

Краєм ока він помітив, що Міллер спостерігає за ним. Коли він глянув на детектива, той відвернувся з посмішкою. Наомі знову засміялася. Одну руку руку вона поклала пілоту на плече. Той почервонів і заговорив так швидко, як дозволяла його блазенська марсіянська говірка. Вони виглядали друзями. Одночасно це викликало у Голдена і щастя, і тремтіння в ногах. Він міркував, чи стане Наомі йому другом хоч колись.