– Привіт, – сказав він.

Наомі обернулась, впізнала його і байдуже посміхнулася:

– Привіт, – відповіла старпом.

Міллер кивнув на термінал і запитально знизав плечима.

– Дані зв’язку з того корабля.

Це завжди був той корабель, як зауважив подумки Міллер. Так само люди називають місце жахливого злочину – «те місце».

– Вони всі передані вузьким променем, тож, на мою думку, буде неважко провести тріангуляцію. Але…

– Не складається?

Наомі підняла брови і зітхнула:

– Я проклала орбіти, але нічого не підходить. Тож там може бути ретрансляційний дрон.

Рухливий об’єкт, на який налаштовано корабельний зв’язок для передачі повідомлень на справжню станцію. Або на інший дрон і тоді вже на станцію, або… хтозна?

– Якісь новини з Ероса?

– Думаю, так, – сказала Наомі, – але я не знаю, як це допоможе нам знайти сенс у логах.

– Твої друзі з АЗП не можуть допомогти? – запитав Міллер. – У них обчислювальні потужності значно серйозніші за твої. Вірогідно, у них до того ж краща мапа активності в Поясі?

– Можливо.

Він не міг сказати, чи довіряє вона цьому Фреду, якому їх віддав Голден, або просто хоче відчувати, що розслідування все ще в її руках. Він вирішив був сказати їй, що варто трошки відійти, дозволити іншим тягнути ношу, але не знаходив у себе морального авторитету, аби висловити це вголос.

– Що? – запитала Наомі з посмішкою.