Міллер кліпнув.

– Ти трошки засміявся, – сказала вона, – я взагалі не бачила, аби ти сміявся раніше. Ну, тобто без того, аби щось було кумедним.

– Я просто подумав про слова свого колишнього напарника щодо того, як покинути справу, якщо тебе від неї відсторонюють.

– Що він казав?

– Це як наполовину висратися.

– А він вправно обходиться зі словами.

– Як на землянина, він молоток, – мовив Міллер і щось заворушилось у нього в думках. За хвилину він додав: – Боже! Можливо, в мене щось є.

* * *

Гейвлок зустрівся з ним на закриптованому сайті в хмарних серверах Ґанімеда.

Затримка позбавляла їх того, що навіть віддалено можна назвати спілкуванням у справжньому часі. Це більше походило на залишення нотаток, але це працювало. Очікування турбувало Міллера. Він всівся зі своїм терміналом і виставив на ньому оновлення кожні три секунди.

– Ви бажаєте ще чогось? – запитала жінка. – Ще бурбону?

– Було б чудово, – відповів детектив і перевірив, чи не відповів Гейвлок. Він не відповів.

Так само як і на обсерваційній палубі, з бару можна було бачити «Нову», але під дещо іншим кутом. Величезне судно виглядало в перспективі, на його корпус падали відблиски енергетичних дуг, що наплавляли на обшивку шар кераміки. Купка релігійних зілотів, фанатиків, планують завантажити себе в це масивне судно, всередину самодостатнього світу, і запустити себе ж у міжзіркову пітьму. На його борту народяться і помруть цілі покоління, і навіть якщо вони матимуть карколомне щастя відшукати наприкінці шляху планету, варту життя на ній, люди, що зійдуть на поверхню, ніколи не знатимуть, що таке Земля, Марс або Пояс. Вони будуть готовими інопланетянами. Якщо що-небудь, створене протомолекулою, вітатиме їх там, що тоді?

Чи всі вони помруть, як Жулі?

Десь там є життя. Тепер вони мають докази цього. І докази надійшли у вигляді зброї, тож що тут зробиш? Хіба що мормони заслуговують на невелике попередження про те, на що вони підписують власних праправнуків.

Він просміхнувся до себе, коли зрозумів, що в точності те саме міг сказати і Голден.

Бурбон принесли в той самий момент, коли теленькнув термінал. Відеофайл мав такий рівень захисту, що розкриптування зайняло хвилину. Само по собі це було доброю ознакою.

Файл відкрився, і з екрану посміхнувся Гейвлок. Він був у кращій формі, аніж на Церері, про це казав увесь його вигляд. Шкіра була темнішою, але Міллер не знав, чи це від косметики, чи його колишній напарник приймав ванни ерзацсонця просто заради втіхи. Це не грало жодної ролі. У будь-якому випадку землянин був у формі і з копійкою в кишені.