Вісім днів по тому прийшло повідомлення. Прибув вантажник «Ґай Молінарі», повний бійців АЗП. Гейвлокові координати були підтверджені. Там щось точно було, і це щось активно приймало з Ероса передачі по вузькому променю. Якщо Міллер хотів стати частиною цього, то влучний час настав.

У своєму кубрику на «Росінанті» він присів, схоже, що востаннє. З декотрим сумом він зрозумів, що відчуває одночасно жаль і подив від того, що сумуватиме за цим місцем.

Голден, попри всі свої негаразди та Міллерові претензії, був пристойним хлопцем. Він укусив шмат, який не може проковтнути, але й розуміє це лиш наполовину, проте Джо знав таких людей. Він сумуватиме за дивною протяжною говіркою Алекса і Амосовими звичними матюками. Йому було б цікаво, як Наомі розрулить ситуацію зі своїм капітаном.

Відбуття нагадало йому давно відомі речі: що він не знає, що буде далі, що в нього недосить грошей, і чи впевнений він у можливості повернення з Тота; коли і як він повертатиметься – стане чистою імпровізацією. Мо, там буде інше судно, на яке він зможе вписатися. Мо, йому варто підписати контракт і збирати гроші для покриття його нових медичних витрат.

Він перевірив набої в пістолі. Спакував запасний одяг в маленьку, побиту життям сумку, яку прихопив на транспорт з Церери. Туди влізло все, що він мав.

Вимкнув світло і пішов коротким коридором до трап-ліфту. Голден був на камбузі, нервово смикаючи ногою. Страх майбутнього бою сидів у кутиках його очей.

– Ну, – озвався Міллер, – ось я й пішов, еге ж?

– Ага, – відповів капітан.

– Пекельна була поїздочка. Не можу сказати, що геть усе було приємним, але…

– Ага.

– Скажи іншим, що я попрощався.

– Скажу, – погодився капітан, і коли Міллер пройшов повз нього до ліфту, додав: – Тож будемо вважати, що якщо ми всі через це пройдемо, то де нам зустрітися?

Міллер обернувся:

– Я не розумію.

– Ага, це ясно. Дивись сюди: я довіряю Фреду, або ж я б сюди не прийшов. Я вважаю його шляхетним, і він робить для нас правильні речі. Це не означає, що я в цілому довіряю АЗП. Коли ми покінчимо з цим, я хочу, аби вся команда була вкупі. Чисто на випадок, якщо нам доведеться швидко звідти забиратися.

Детективові щось заболіло в грудях. Не гострий біль, просто раптове щось прихопило. В горлі пересохло. Він кашлянув, аби почистити його.

– Як тільки ми зачистимо те місце, я маякну, – відповів Міллер.

– Але не дрочи вола. Якщо бордель на станції Тот вціліє, мені знадобиться допомога, аби витягнути звідти Амоса.

Міллер відкрив рота, закрив і спробував знову:

– Так точно, капітане, – він намагався полегшити голос.