Бій зі станцією сама по собі штука непроста навіть на ближніх курсах. Але капітан не був у захваті від перспективи одночасно відбиватися від торпед з ракетного фрегата. Хоча Алекс і запевняв його, що підійшовши якомога ближче до станції, вони уникнуть торпед, бо фрегат боятиметься влучити в станцію. Алекс вірив, що чудова маневреність корабля дозволить йому протистояти на рівних більшому, з потужнішим озброєнням фрегату. Корабель-невидимець був стратегічною зброєю, а не тактичною, казав пілот. Проте Джим не озвучив йому відповідь: чому ж тоді вони тримають його тут?

Голден поворухнувся, аби глянути на зап’ястя, і розчаровано фиркнув в абсолютну темряву містка. Його скафандр був відімкнений від живлення разом з хронометром і освітленням. Єдиною працюючою системою костюму залишався циркулятор повітря, та й той був механічним. Станься щось із ним, жодного попереджувального сигналу не з’явиться; залишиться лише задихнутися і померти.

Він озирнувся в темній кімнаті і запитав:

– Ну досить, скільки там ще?

Немов у відповідь, вогники почали блимати по всій кабіні. Слабкий шурхіт статики в навушниках скафандра; потім голос Алекса з акцентом доповів: «Внутрішні комунікації в нормі».

Джим почав перекидати вмикачі, аби запустити всі системи.

– Реактор, – мовив він.

– Дві хвилини, – відповів Амос з машини.

– Головний комп’ютер.

– Перезавантаження за тридцять секунд, – доповіла Наомі і помахала йому з іншого кінця містка.

Світла стало досить, щоб бачити одне одного.

– Стволи.

Алекс доповів із щирою радістю:

– Озброєння вмикається. Як тільки Наомі поверне мені комп наведення, ми будемо в повній бойовій.

Чути стартову перевірку після довгої і беззвучної темряви їхнього пластування підбадьорювало.

Можливість озирнутися і побачити, як Наомі працює над своїми завданнями, полегшувала страх, про який він навіть не підозрював, що відчуває.

– Наведення наразі має бути в нормі, – доповіла Наомі.

– Підтверджую, – сказав Алекс, – оптика в нормі. Радар в нормі. Ладар в нормі. Дідько, Наомі, ти це бачиш?

– Я це бачу, – відповіла старпом, – капітане, отримуємо сигнатури з корабля-невидимця. Вони розігріваються також.