– Алексе, забудь про маленькі кораблі. Вибий ті антени.

– Прийнято, – відповів пілот, і «Росі» вильнув, змінюючи курс для атаки станції.

– Наомі, щойно перший з перехоплювачів піде в атаку, вліпи їм зв’язковим лазером в обличчя на повній потужності і починай скидати фольгу.

– Так, сер, – відповіла старпом. – Лазера може вистачити, аби збити з пантелику їхню систему наведення на декілька секунд.

– Станція вмикає гармати точкового захисту, – доповів Алекс. – Нас трошки потрясе.

Голден перемкнув на своєму екрані картинку старпома на картинку пілота. Екран наповнився тисячами світлових кульок, на задньому плані оберталась станція. Система оцінки небезпеки окреслювала вхідний вогонь точкових гармат захисту яскравим світлом і виводила картинку на нашоломну проекцію Алекса. Вони рухалися неймовірно швидко, але завдяки підсвічуванню пілот міг бачити, звідки і по чому ведеться вогонь. Алекс реагував на ці загрози застосовуючи свої неперевершені навички, маневруючи між директрисами вогню ГТЗ швидкими, майже випадковими рухами, які примушували системи наведення гармат постійно підлаштовуватись.

Джимові це було схоже на гру. Неймовірно швидкі клубки світла летіли від космічної станції вервечками, схожими на довге і тонке намисто з перлів. Корабель шарпався без упину, вишукуючи прогалини між нитками, швидко ухиляючись від зіткнення в нову чисту зону до того, як перлини могли зреагувати і торкнутися його. Але Голден розумів, що кожен клубок світла являє собою шматок вкритої тефлоном вольфрамової сталі з сердечником зі збідненого урану, що долає сотні метрів за секунду. Якщо Алекс програє цю гру, то вони зрозуміють це, коли «Росінанта» напластають на бекон.

Голден ледь зі шкіри не вискочив, коли Амос заговорив:

– Дідько, кепе, десь у нас теча. У трьох прискорювачів портового маневрування падає тиск. Йду латати.

– Прийнято, Амосе. Давай швидше.

Наомі додала:

– Не здавайся там, Амосе.

Механік у відповідь тільки фиркнув.

На власному екрані капітан спостерігав, як станція Тот росте. Десь позаду неї обидва винищувачі, можливо, вже мчали на перехоплення. Подібні роздуми йому боліли, але він намагався зберігати зосередженість.

«Росі» не має стільки торпед для Алекса, аби той стріляв раз по раз в надії, що хоч одна «рибина» проскочить через точковоий захист. Пілот мав підвести їх настільки близько, аби гармати не змогли збити торпеду. На нашоломному екрані з’явилася підсвічена синім центральна ділянка станції. Винести в окреме вікно. Голден зміг вичленити тарілки й антени, з яких складалися системи зв’язку і наведення.