– Ми очікували на це, – сказав Джим, – всім стояти по місцям.

– Одна хвилина, – доповів механік.

Голден увімкнув консоль і вивів на дисплей тактичне вікно. В оптиці станція Тот перетворилася на примітивне коло, в той же час ледь тепла крапка над нею розігрілася досить, аби продемонструвати абрис борту.

– Алексе, це не схоже на останній фрегат, – сказав Джим. – «Росі» впізнав його?

– Ще ні, капітане, але він над цим працює.

– Тридцять секунд, – доповів Амос.

– Зі станції фіксую ладар. В ефірі з’явились балачки.

Голден бачив на екрані, як Наомі намагається підібрати довжину хвилі станційного ладару, що підсвічував їх, аби залити Тот з наявних лазерних систем зв’язку.

– П’ятнадцять секунд, – доповів Амос.

– Добре, діточки, всім пристебнутися, – сказав Алекс. – Ось і «сік».

Ще до закінчення Алексової фрази Джим відчув тузень шпилькових уколів, крісло накачувало його хімією, аби вберегти життя під час гальмування. Шкіра натяглася і зробилася гарячою, а яйця втяглися в живіт. Алекс почав говорити уповільнено:

– П’ять… чотири… три… два…

Він ніколи не вимовляє один. Замість цього тисячі фунтів вмостились на Голденові груди і гриміли, немовби це реготав гігант, поки двигуни «Росі» вдарили по гальмах при 10 g. Джимові здавалося, що його легені шкреблися всередині грудної клітини, поки ребра що є сил намагалися не зламатися. Натомість крісло прийняло його в м’які обійми гелю, хімія допомагала серцю битися, а мозку думати. Він не втратив свідомості. Якщо маневри з великим перевантаженням вб’ють його, то помре він при тямі, спостерігаючи за подіями.

В його шоломі звучала какофонія з клекоту і важкого дихання, яке було його власним лиш частково. Амос вилаявся, але половина фрази залишилась за міцно стиснутими щелепами. Джим не міг чути, як «Росі» здригається в такт зміни курсу, але відчув, як це передається через сидіння. Він був міцним. Міцнішим за них усіх. Вони всі будуть давно мертвими, аж поки судно набере досить g, аби заподіяти собі шкоду.

Полегшення прийшло настільки несподівано, що капітан ледь не виблював. Хімія в крові запобігла і цьому. Він глибоко вдихнув, хрящі в його грудині стали на місце з болючим клацанням.

– По відсікам огледітися, – пробурмотів він. Щелепи боліли.

– Комунікаційні решітки на прицілі, – негайно відповів Алекс.

Комунікаційні решітки і системи прицілювання станції Тот були першочерговими цілями для ураження.

– Все зелене, – доповів механік.