Капітанова консоль сама перемкнулась з телескопа на тактичний екран. Їхня торпеда вилетіла назустріч винищувачу саме в той момент, коли той відкрив вогонь. Екран показував ворожі кулі маленькими червоними точками, які летіли так швидко, що за ними неможливо було спостерігати.

– Вхідний… – викрикнув він, і «Росі» розвалився на частини навколо нього.

* * *

Голден отямився.

Зсередини корабель, сповнений літаючими уламками і перегрітою металевою остружкою, був схожим на душ з іскр у сповільненій зйомці. Без повітря вони відстрибували від стін, повільно охолоджувались, мов ледачі огняниці. У його спогадах танув куток настінного екрану, який відламався і, тричі відбившись від переборок у найвіртуознішому в світі більярдному ударі, поцілив його прямісінько під груди. Поглянув униз: шматочок екрану плавав біля нього за пару сантиметрів, так і не пробивши дірку в скафандрі. Живіт болів.

У командному пості поруч із кріслом Наомі зіяла діра, крізь яку в умовах нульової гравітації потроху витікав маленькими м’ячиками зелений гель. Голден поглянув на отвір в кріслі і на відповідний отвір у переборці навпроти, зрозумівши, що куля мала пройти на сантиметр від ноги жінки. Нервова хвиля прокотилася по ньому, залишивши по собі нудоту.

– Що це, бляха, було? – неголосно запитав Амос. – Як щодо того, аби таке більше не повторювати?

– Алексе? – викликав капітан.

– Все ще тут, капітане, – на диво спокійним голосом відповів пілот.

– Мій екран мертвий, – сказав Джим, – ми вбили того сучого сина?

– Еге ж, кепе, він мертвий. Штук шість його куль поцілили в «Росі». Схоже, що вони прошили нас від прови до корми. Протиосколкове оббиття переборок таки затримало шрапнель, атож?

Голос Алекса почав дрижати. Він хотів сказати, «Ми всі мали померти».

– Відкрий канал до Фреда, Наомі, – наказав капітан.

Вона не поворухнулася.

– Наомі?

– Вірно. Фред, – відповіла жінка і натиснула на екрані.

Секунду Джимів шолом був сповнений статичних шумів, потім Фредовим голосом: