– Тут «Гай Молінарі». Радий, що ви живі, панове.

– Прийнято. Починайте вашу атаку. Повідомте, коли ми можемо пристикуватися до одного зі станційних доків.

– Прийнято, – відповів Фред, – ми знайдемо вам тепле місце для посадки. Фред закінчив.

Голден натиснув швидке роз’єднання ременів і поплив до стелі. Слабкість охопила його.

Що ж, Міллере, твій хід.

РОЗДІЛ 40. Міллер

– Ой, Пампа, – мовив хлопчина у протиперевантажувальному кріслі праворуч Міллера, – лусне герметик і ти бах, еге ж?

Бойова броня парубка була сіро-зелена, зчленування на суглобах герметичними, а на поверхні передньої плити сліди від ножа чи стріловидної кулі. За лицьовою маскою хлопцю могло бути і п’ятнадцять. Жести видавали дитинство, проведене в скафандрі, а його мова була чистісіньким астероїдянським суржиком.

– Еге, – відповів Міллер, піднявши руку, – бував трохи у стрілянині. Зі мною все буде добре.

– Добре коли добре, – сказав сусід, – но ти лучше тримай фока¹⁵, а не то все повітря з тебе геть, еге ж?

Жодна душа, що на Землі, що на Марсі, з одного разу не зрозуміє, що ти кажеш, думав Міллер, дідько, та навіть половина Церери розгубляться від такого сильного акценту. Не дивно, що вони вбивають тебе не розмірковуючи.

– Підходить, – згодився детектив, – ти йдеш перший, а я пробую прибрати будь-кого, хто стрілятиме в тебе ззаду.

Хлопець посміхнувся. Міллер бачив тисячі таких. Хлопці в буянні молодості, що долають підлітковий драйв, ризикуючи і справляючи враження на дівчат – але вони живуть в Поясі, де одне невірне рішення означає смерть. Він бачив тисячі. Він арештовував сотні. Він бачив, як десятки складали в чорні мішки.

Міллер витягнувся вперед, аби оглянути довгі ряди шарнірних протиперевантажувальних крісел, що тісними рядами наповнювали нутрощі «Гая Молінарі». Їх там, за грубими підрахунками, було щось дев’яносто чи сто. Тож до обіду є непогані шанси, що десятків зо два помруть.