Дрезден розвів руками:

– Все, що ви забажаєте, ще й амністію на додачу. Аби тільки чимшвидше вас звідси прибрати і дозволити нам повернутися до роботи. Ми обидва виграємо.

Фред засміявся. Безрадісним сміхом.

– Дозвольте мені це прояснити, – сказав він. – Ти покажеш мені усі царства світу, їхню славу, якщо упаду ниць і поклонюся тобі?

Дрезден нахилив голову:

– Мені ця цитата невідома.

РОЗДІЛ 41. Голден

«Росінант» стикувався зі станцією Тот на останньому подихові маневрових двигунів. Капітан відчув, як стикувальні захвати з гулом затиснули корпус, і одразу гравітація повернулася до однієї третини земної. Близька детонація боєголовки з плазмою зірвала зовнішні двері шлюзу для команди, затопила шлюзову камеру і ефективно заварила його в зачиненому положенні. Це означало, що їм лишається вантажний шлюз на кормі, і добиратися до станції доведеться, спершу прогулявшись космосом.

Це було зручно, бо вони і так були в скафандрах. «Росі» наразі мав стільки пробоїн, що система циркуляції повітря не могла з ними справитися, та й бортові запаси кисню винесло у вакуум тим самим вибухом, що й шлюз.

Алекс випав з кабіни, обличчя приховане шоломом, але черевце не можна було не впізнати навіть у скафандрі. Наомі заблокувала свій пост, відімкнула живлення корабля, потім приєдналась до Алекса, і вони втрьох почали спускатися по трапу до корми. Амос вже чекав там, накачуючи приладнаний на поясі евакуаційний пакет нітрогеном з бортової ємності. Механік запевнив Голдена, що прискорення цієї штуки буде досить, аби здолати обертання станції і доправити їх назад до шлюзу.

Ніхто не розмовляв. Голден очікував жартів. Він очікував бажання жартувати. Але пошкоджений «Росі», здавалося, просив тиші. Чи навіть ошелешеної тиші.

Голден сперся на переборку вантажного відсіку і стулив повіки. Вухо розрізняло лише шипіння його системи дихання та ледь чутний статичний шум у системі зв’язку. Він нічого не міг відчути зламаним, забитим кровавими згустками носом; у роті тримався мідний присмак. Та попри це, йому важко було утриматися від посмішки.

Вони перемогли. Вони підлетіли до «Протоґену», збили все те, чим ці виродки в них стріляли, і скров’янили їхні носи. На разі бійці з АЗП беруть станцію на абордаж, стріляючи в людей, які допомагали вбивати Ерос.

Голден вирішив, що йому нормально не відчувати жодних докорів сумління щодо них. Моральна складність ситуації переросла здатність її осягнути, тож він просто розслабився у теплій ванні перемоги.

Зв’язок ожив і заговорив Амосовим голосом:

– Готовий рушати.