– Вказуйте дорогу, – коротко відповів капітан. Його ніс перетворив це на вкауйте оогу.

***

– Як твоя нога, кепе? – запитав Амос, коли вони вийшли в коридор станції. Голден допетрав, що він забув про синець, який залишився від кулі.

– Не болить, але м’яз ще не надто рухливий. А твоя?

Амос посміхнувся і глянув униз на ногу, якою все ще накульгував після перелому на «Доннаджері» місяць тому.

– Нічо так. Те, що тебе не вбиває, – не рахується.

Голден почав було відповідати, але коли група завернула за ріг на місце різанини, замовк. Вони йшли точно по слідам штурму, бо тепер підлога коридору була всипана тілами, на стінах сліди від куль і подряпини. З полегшенням капітан зрозумів, що бачить значно більше тіл у броні «Протоґену», аніж в обладунках АЗП. Та аби в животі зав’язався вузол, вистачало й загиблих астероїдян. Проходячи повз тіло у лабораторному халаті, він зупинив себе від того, аби не плюнути на підлогу. Охорона могла прийняти погане рішення співпрацювати з неправильною стороною, але науковці з цієї станції вбили мільйон з гаком людей, аби подивитися, що станеться. Вони не були досить мертвими, аби задовольнити Джима.

Щось змусило його зупинитись. Те, що лежало біля мертвого вченого, було схоже на кухонний ніж:

– Овва, вони що, лізли на вас з оцим?

– Еге. Геть клепки нема, – відповів один з супроводжуючих, – я чув, що ножі беруть у перестрілку, але…

– Нам нагору, – втрутився вояк вищого рангу, – генерал чекає.

***

Голден увійшов в оперативний центр станції і побачив там Фреда, Міллера, купу бійців АЗП і одного незнайомця в дорогому костюмі. Вервечку техніків та оперативних співробітників у формі «Протоґену» заковували в кайданки і виводили геть. Кімната з підлоги до стелі була вкрита екранами і моніторами, на більшості яких зашвидко для читання бігли рядки тексту.

– Дозвольте мені це прояснити, – сказав Фред. – Ти покажеш мені усі царства світу, їхню славу, якщо упаду ниць і поклонюся тобі?

Дрезден нахилив голову:

– Мені ця цитата невідома.

Міллер помітив Голдена, торкнувся Фредового плеча, і розмова припинилася. Голден заприсягнувся б, що на обличчі детектива промайнула тепла посмішка, хоча за суворістю виду помітити її було важко.