Він ухопив термінал і перезапустив запобіжник.

Це лайно просто не працюватиме.

Міллер сів на камінь біля возика. Трансляція з Ероса шепотіла і бубоніла, не звертаючи жодної уваги на загарбника, який шкрябав станційну шкуру. Міллер глибоко вдихнув. Двері не ворушилися. А йому треба крізь них пройти.

Наомі це не сподобається.

Однією вільною рукою детектив послабив металеву полосу навколо бомби, поки вона не змогла трохи ворушитись туди і назад. Акуратно і повільно підняв її край. Потім, не відводячи погляду від показників статусу, підклинив під ним термінал, вперши металевий кут у тачскрін поверху кнопки пуску. Запобіжник залишався зеленим. Якщо станцію трусоне або вона зрушиться, у нього буде п’ять секунд, аби добігти.

Цілком досить.

Узявшись обома руками, Міллер наліг на двері. Ще більше сухої чорної шкірки посипалось донизу, коли двері відкрилися на достатню шпарину, щоб через неї можна було зазирнути всередину. Коридор за дверима був майже круглим; чорна парость заповнила кути, поки прохід не став нагадувати чималу висохлу артерію. Єдиним джерелом світла був ліхтар на шоломі і мільйони малесеньких люмінесцентних крапочок, які кружляли у повітрі, немов блакитні метелики. Коли голос Ероса, пульсуючи, на секунду робився гучнішим, метелики тьмяніли, а потім сяяли знову. Скафандр повідомив, що повітря придатне для дихання з дещо підвищеною концентрацією арґону, озону та бензолу.

Одна з люмінесцентних крапок пролетіла повз нього, кружляючи на протязі, який він не міг відчувати. Міллер ігнорував її, штовхаючи двері, розширюючи шпарину сантиметр за сантиметром. Він вже міг просунути руку, аби торкнутися шкірки. Вона виглядала досить твердою, щоб втримати візок. Це був дар божий. Якби там опинилося теє інопланетне болото, він мав би віднайти інакший спосіб тягнути бомбу. Нелегко буде заштовхати возик на округлу поверхню.

– Для безбожних спокою немає, – сказала Жулі Мао в його голові, – немає спокою на благо.

Джо повернувся до роботи.

Прочинивши двері достатньо, щоб пройти, він змокрів. Руки і спина боліли. Темна кора почала рости внизу коридору, парості сунулись у напрямку шлюзу, тримаючись стиків стін з підлогою чи стелею. Небесне світіння колонізувало повітря. Ерос виповзав з коридору так само швидко, як і заходив. Можливо, навіть швидше.

Міллер пер возик обома руками, зблизька позираючи на термінал. Бомба трошки хиталась, але з запобіжника не зіскакувала. Безпечно діставшись до коридору, він знову узяв термінал до рук.

Один. Два.