Розділ 55. Голден

Голден снив.

Більшість життя він снив свідомо, тож коли побачив, що сидить у батьківській кухні старого будинку в Монтані, розмовляючи з Наомі, то відразу допетрав. Він не зрозумів її слів, та милувався, як вона відкидає волосся з очей, як жує печиво і запиває чаєм. І хоча він не міг узяти зі столу печиво і схрумати його, але міг відчути його аромат, тому що добряче пам’ятав вівсяне печиво з шоколадом мами Елізи.

Це був приємний сон.

Кухня блимнула разок червоним, і щось змінилося. Голден відчув неправильність цього, відчув, як сон переходить з теплих спогадів у жахіття. Він намагався щось сказати Наомі, але не міг сформувати слова. Кімната знову блимнула червоним, але не схоже, що вона помітила. Він підвівся, і підійшов виглянути з вікна кухні. Коли кімната блимнула червоним втретє, він помітив причину. З неба падали метеори, залишаючи за собою вогняні сліди кольору крові. Чомусь він зрозумів, що це були залишки Ероса, коли той розвалився в атмосфері. Міллер зазнав невдачі. Ядерна атака зазнала невдачі.

Жулі прибула додому.

Він повернувся, аби сказати Наомі, щоби бігла, але крізь підлогу проросли чорні парості і обмотали її, проштрикнувши тіло у багатьох місцях. Вони лізли з її рота і очей.

Він хотів підбігти до неї, але не міг рушити. Поглянувши вниз, він побачив, що парості ухопили і його. Одне обвило пояс і тримало його. Інше залізло йому до рота.

Він прокинувся з зойком у темній кімнаті, миготіло червоним. Щось тримало його за пояс. У паніці він почав сіпати перепону і здер нігтя на лівій руці ще до того, як його раціональний мозок нагадав, де він насправді. На містку, у своєму кріслі, пристебнутий в умовах нульової гравітації.

Він засунув палець до рота, намагаючись зализати вавку, бо поранився об одну із застібок, і декілька разів глибоко вдихнув через ніс. На палубі пусто. Наомі спить у своїй каюті. Алекс з Амосом наразі поза чергуванням і напевне теж сплять. Вони два дні майже без відпочинку перебували під високим прискоренням у гонитві за Еросом. Голден наказав усім закрити очі і вирішив стояти першу вахту сам.

І, значить, негайно заснув. Недобре.

У кімнаті знову заблимало червоним. Джим струсив головою, аби відігнати залишки сну, і сфокусував увагу на консолі. Блимав червоний сигнал тривоги: капітан викликав на екран випадаюче меню. Це була панель загроз. Хтось підсвітив їх лазером для цілевказання.

Там же, на панелі, увімкнув активні сенсори. Єдиним судном на мільйони кілометрів був «Раві», і саме він позначив їх як ціль. За автоматичними логами, це почалося декілька секунд тому.