— Ви можете втекти?

— Мені не доведеться тікати. Але… — додав він, передбачаючи її заперечення, — якщо доведеться, то невдовзі я буду на новому кораблі, найкращому в Галактиці. Вони мене не спіймають.

— А вони не зможуть змінити ваших думок і змусити вас залишитися?

— Ні.

— Але ж їх може бути багато. А ви один.

— Щойно вони наблизяться, ще до того, як зможуть уявити, що це можливо, я знатиму про них і втечу. А тоді весь наш світ науковців повстане проти них — і вони не встоять. І вони це розуміють, тому не наважаться нічого зі мною зробити. Насправді їм не хотілося, щоб я взагалі про них знав, але я знатиму.

— Бо ви настільки кращий за них? — сказала Нові, а її обличчя засяяло якоюсь нерішучою гордістю.

Гендібал не міг цьому опиратися. Вона була така розумна від природи, так швидко все схоплювала, що бути з нею було просто за щастя. Це солодкоголосе чудовисько, Спікерка Делора Делармі, зробила йому неймовірну ласку, нав’язавши цю гаміську фермерку.

— Ні, Нові, — відповів він, — це не тому, що я кращий за них, хоча це й так. Це тому, що ти зі мною.

— Я?

— Саме так, Нові. Ти про це здогадалася?

— Ні, пане, — здивовано відповіла вона. — Що в мені такого?

— Твій мозок. — Він відразу підняв руку. — Я не читаю твої думки. Я бачу лише обрис твого розуму, і він гладенький, незвичайно гладенький.

Вона приклала руку до лоба.

— Це тому, що я неосвічена, пане? Тому, що я така дурна?

— Ні, люба. — Він і сам не помітив це звертання до неї. — Це тому, що ти чесна й не маєш у собі хитрощів; тому що ти правдива й кажеш те, що думаєш; тому що маєш гаряче серце — та через інші речі. Якщо інші науковці спробують якось торкнутися наших умів — твого й мого, — то цей дотик відразу стане помітний завдяки тому, який твій розум гладенький. Я побачу це ще до того, як відчую дотик до свого розуму, і тоді в мене буде час на те, щоб виробити стратегію протидії, тобто щоб відбитися від них.

Після цього надовго запала тиша. Гендібал зрозумів, що в очах Нові не лише щастя, а й торжество та гордість. Вона ніжно вимовила:

— І це причина, чому ви взяли мене із собою?

Гендібал кивнув.

— Це була важлива причина. Так.