Коделл, який летів на кораблі мера, щоб розмовляти з нею без психологічного бар’єру, що його створювало передавання зображень, відповів:

— Він надто довго пробув на своїй посаді. Він починає думати як сейшеллець.

— Це професійна хвороба послів, Лайоно. Почекаймо, коли це закінчиться, а тоді дамо йому довгу відпустку і якесь інше призначення. Він здібний чоловік. Зрештою, він таки здогадався передати повідомлення Тревіза без затримки.

Коделл усміхнувся.

— Так, він сказав мені, що зробив це проти власної волі. «Я роблю це, бо мушу» були його слова. Розумієте, пані мер, він мусив зробити це навіть проти волі, бо щойно Тревіз з’явився на території Сейшеллського Союзу, я повідомив посла Тубінґа, щоб він передавав мені всю інформацію про нього.

— Он як? — Мер Бранно розвернулася в кріслі, щоб краще бачити його обличчя. — І що ж змусило вас це зробити?

— Прості міркування. Тревіз використовував військове судно Фундації останньої моделі, і сейшеллці не могли цього не помітити. Він недипломатичний молодий дурень, і цього вони теж не могли не помітити. Отже, він міг ускочити в халепу, а кожен фундатор знає: хоч би де в Галактиці вскочив у халепу, можна покликати на допомогу найближчого представника Фундації. Особисто я не проти побачити, як Тревіз у щось вляпається, — це допоможе йому подорослішати й принесе неабияку користь. Але ви вислали його як громозвід, і я хотів, щоб ви могли оцінити природу блискавки, яка може в нього вдарити, тож подбав, щоб за ним простежив найближчий представник Фундації. От і все.

— Розумію. Що ж, тепер я бачу, чому Тубінґ так напружено зреагував. Я надіслала йому аналогічне попередження. А оскільки він почув це від нас обох, то навряд чи можна засуджувати його за вбачання в наближенні кількох суден Фундації більшого, ніж там є насправді. Як це так, Лайоно, що ви не порадилися зі мною, перш ніж надсилати попередження?

— Якби я залучав вас до всього, що роблю, у вас не стало б часу бути мером, — холодно відповів Коделл. — Як сталося, що ви не повідомили мене про свій намір?

— Якби я інформувала вас про всі свої наміри, Лайоно, ви б забагато знали, — кисло відповіла Бранно. — Але це дрібниця, так само як і тривога Тубінґа й будь-яка істерична реакція сейшеллців. Мене більше цікавить Тревіз.

— Наші розвідники знайшли Компора. Він стежить за Тревізом, і обидва дуже обережно наближаються до Геї.

— У мене є повні звіти цих розвідників, Лайоно. Поза сумнівом, і Тревіз, і Компор сприймають Гею всерйоз.

— Усі висміюють ці забобони про Гею, пані мер, але кожен думає: «А що, як…» Навіть посол Тубінґ через неї трохи тривожиться. Можливо, це дуже прониклива політика з боку сейшеллців. Щось на кшталт захисного забарвлення. Якщо хтось поширюватиме історії про таємничий та непереможний світ, люди триматимуться подалі не лише від цього світу, а й від тих світів, які поруч, — таких як Сейшеллський Союз.