— Вибачте! Я не помітив. Задумався про дещо інше.

— Може, ви вже маєте припущення, які саме негуманоїдні істоти мають бути на цьому кораблі? — саркастично запитав Тревіз. Йому було соромно від того, що він не такий спокійний, як Пелорат. Він був ветераном космічного флоту (хоча, звичайно, не бачив жодної битви), а Пелорат — істориком. Проте його супутник спокійно сидів на місці.

— Неможливо уявити, який курс обрала б еволюція в умовах, що відрізняються від земних, — сказав Пелорат. — Варіантів, можливо, і не безліч, але така велика кількість, що справді не перелічиш. Проте я можу передбачити, що вони не схильні до безглуздого насильства й поставляться до нас цивілізовано. Якби це було не так, ми вже були б мертві.

— Янове, друже, добре, що хоч ви ще можете мислити й зберігати спокій. Мої нерви, здається, продираються крізь оце заспокоєння, яке вони на нас насилають. Я відчуваю сильне бажання підвестися й почати ходити туди-сюди. Чому цей клятий корабель досі не прилетів?

— Я пасивна людина, Ґолане, — відповів Пелорат. — Я провів усе життя, зігнувшись над одними записами й чекаючи, доки прийдуть інші. Я лише чекаю. А ви людина дії, тому мучитеся, коли діяти неможливо.

Тревіз відчув, як напруга всередині нього трохи послабилася.

— Я недооцінюю ваш здоровий глузд, Янове, — пробурмотів він.

— Ні, це не так, — благодушно відповів Пелорат, — але навіть наївний науковець іноді може розбиратися в житті.

— І навіть найрозумнішому політику це іноді може не вдатися.

— Я цього не казав, Ґолане.

— Ні, але це кажу я. Тож мені треба стати активним. Я все одно можу спостерігати. Корабель уже наблизився настільки, що можна сказати, що він явно примітивний на вигляд.

— Примітивний?

— Якщо це продукт негуманоїдного розуму та рук, то те, що може здатися примітивним, насправді просто має нелюдське походження.

— Ви гадаєте, що це може бути артефакт нелюдського походження? — сказав Пелорат, злегка почервонівши.

— Цього я не можу сказати. Я думаю, що артефакти, хоч би як вони відрізнялися в різних культурах, ніколи не є такими пластичними, як наслідки генетичних відмінностей.

— Це лише ваше припущення. Усе, що нам відомо, — це різні культури. Ми не знаємо, наскільки відрізняються розумні види, а отже, не можемо судити, наскільки різними можуть бути артефакти, які вони створюють.

— Риби, дельфіни, пінгвіни, кальмари, навіть амбіфлекси, які мають неземне походження (припустимо, що інші із Землі) — усі вони розв’язують проблему руху у в’язкому середовищі за допомогою обтічної форми, тож їхня зовнішність не аж така різна, як можна очікувати через набір генів. Так само може бути й з артефактами.