— Чи не зашвидко ви знижуєтеся, Ґолане? — м’яко запитав Пелорат.

— Молода панна каже, що Гея про нас подбає, — рівно відповів Тревіз, намагаючись тримати в шорах гнів (більше заради Пелората, ніж з якоїсь іншої причини).

— Обов’язково, Пеле, — сказала Блісс. — Гея не дозволить цьому кораблю робити якісь небезпечні речі. На борту є щось поїсти?

— Так, звичайно, — відповів Пелорат. — Що ви хотіли б?

— Тільки не м’ясо, Пеле, — діловим тоном сказала Блісс, — але я охоче їстиму рибу або яйця і будь-які овочі.

— Частина їжі в нас із Сейшелла, Блісс, — сказав Пелорат. — Не впевнений, чи знаю, що в ній, але вам вона може сподобатися.

— Ну, я спробую, — нерішуче відповіла Блісс.

— Мешканці Геї — вегетаріанці? — запитав Пелорат.

— Таких багато, — закивала Блісс. — Усе залежить від того, які поживні речовини потрібні вашому тілу в конкретних випадках. Останнім часом мені не хотілося м’яса, тож думаю, що воно мені не потрібне. І без солодощів я теж не вмираю. Сир мені смакує, так само креветки. Мабуть, мені потрібно скинути вагу. — Вона голосно ляснула себе по правій сідниці. — От саме тут треба скинути п’ять-шість фунтів.

— Не розумію навіщо, — сказав Пелорат. — Завдяки цьому вам зручно сидіти.

Блісс крутнулася з усіх сил, щоб глянути на свій зад.

— О, та це неважливо. Вага збільшується чи зменшується, коли потрібно. Я не мушу цим перейматися.

Тревіз мовчав, тому що якраз у цей момент мучився з «Далекою зіркою». Він задовго вагався через орбіту, і тепер нижні шари екзосфери планети з виттям обтікали корабель. Крок за кроком зореліт виходив з-під його контролю. Здавалося, ніби щось інше навчилося керувати гравітаційними двигунами. «Далека зірка», наче діючи самостійно, зробила розворот угору, у тонші шари атмосфери, і різко сповільнилася. А тоді так само розвернулася й обережно полетіла вниз по кривій.

Блісс не звертала уваги на дражливий звук від опору повітря: вона обережно нюхала пару, що йшла від контейнера.

— Це точно добра їжа, Пеле, бо якби вона була погана, то не пахла б як слід і мені не хотілося б її скуштувати. — Вона торкнулася страви своїм тендітним пальчиком, а потім облизала його. — Ви вгадали, Пеле. Це креветки або щось таке. Чудово!

Тревіз невдоволено відірвався від комп’ютера.

— Панночко, — сказав він, ніби бачив її вперше.

— Мене звати Блісс, — суворо відповіла вона.

— Блісс! Ви знаєте наші імена.

— Так, Треве.