— Ви все чудово зрозуміли, Пеле, — сказала Блісс.

— Я теж це розумію, — сказав Тревіз. — Це не так важко зрозуміти. Але чого ви від нас хочете? Ми прилетіли не для того, щоб напасти на вас. Ми шукаємо інформацію. Навіщо ви нас захопили?

— Щоб поговорити з вами.

— Ви могли зробити це на кораблі.

Блісс сумно похитала головою:

— Я не з тих, хто має це робити.

— Але ж ви частина групового розуму.

— Так, але я не можу літати як птах, дзижчати як комаха чи рости у височінь як дерево. Я роблю те, що мені найкраще вдається, і дати вам інформацію моїми вустами не найкращий вихід. Хоча мені легко могли б передати це знання.

— Хто вирішив не передавати його вам?

— Ми всі.

— А хто дасть нам інформацію?

— Дом.

— Хто такий Дом?

— Ну, — сказала Блісс. — Його повне ім’я Ендомандіовізамарондеясо — і так далі. Різні люди час від часу називають його різними складами, але я знаю його як Дома й думаю, що ви двоє теж використовуватимете цей склад. Імовірно, у ньому більша частка Геї, ніж у будь-кому на планеті, і він живе на цьому острові. Він попросив побачитися з вами, і це було дозволено.

— Хто це дозволив? — запитав Тревіз і відразу ж відповів: — Так, розумію. Ви всі дозволили.

Блісс кивнула.

— Коли ми побачимо Дома, Блісс? — запитав Пелорат.

— Просто зараз. Якщо ви підете за мною, я проведу вас до нього просто зараз, Пеле. І вас, Треве, звичайно, теж.

— А потім підете? — запитав Пелорат.

— А вам хотілося б, щоб я залишилася, Пеле?