— Що скажеш, друже?

Ейнштейн підвів голову з матраца і подивився на миску.

Його в’ялий язик був сухим і вкритим якоюсь клейкою речовиною. Ретривер заскавчав, облизуючись.

— Зможе, якщо ми допоможемо… — сказав Трейвіс.

— Ні, — заперечив Джим Кін. — Він сам повинен вирішити. Він сам знає, що робити. Не слід змушувати його пити, бо може знову виблювати. Інстинкт йому підкаже.

Зі стогоном і хрипами Ейнштейн посунувся на своєму поролоновому матраці, наполовину перекотившись на бік і на живіт, відтак тицьнувся носом у миску і, понюхавши воду, кілька разів хлебнув. Мабуть, вода йому сподобалася, тому він випив чи не третину, а тоді зітхнув і ліг.

Погладивши ретривера, Джим Кін промовив:

— Буду дуже здивований, якщо він не оклигає, повністю не оклигає, з часом.

* * *

З часом.

Ця фраза непокоїла Трейвіса.

Скільки часу Ейнштейнові треба, щоби повністю одужати? Коли прибуде Аутсайдер, буде краще, якщо Ейнштейн видужає і всі його відчуття функціонуватимуть, як і раніше. Незважаючи на інфрачервону сигналізацію, пес першим подасть звістку.

Коли о пів на шосту пішов останній пацієнт, Джим Кін вислизнув на півгодини у якійсь таємничій справі. Повернувся він із пляшкою шампанського.

— Я не особливо любитель випити, але іноді трішки можна.

Нора зарікалася не пити під час вагітності, але в деяких випадках можна порушити навіть найсерйознішу клятву.

Вони дістали келихи і випили в кабінеті, виголошуючи тости за Ейнштейна. Пес кілька хвилин дивився на них, але незабаром заснув.

— Але це природній сон, — зазначив Джим. — Без снодійного.

— Скільки йому потрібно часу на одужання? — запитав Трейвіс.

— Щоб видужати від чумки — ще кілька днів або тиждень. В будь-якому разі я протримаю його тут іще кілька днів. Якщо бажаєте, можете йти додому, можете залишитися. Ви багато в чому допомогли мені.

— Ми залишимося, — одразу ж промовила Нора.