Гвардійці тупцювали від холоду й намагалися не дивитися один на одного. Очевидно, це не було схоже на їхні звичні арешти. Арештований не повинен був утримувати вас на порозі, ні, світ працює по-іншому. З іншого боку, єдиний альтернативний варіант — вдертися до будинку й витягнути її, але він ні в кого не викликав ентузіазму. Крім того, капітан варти не був упевнений, що його людей достатньо, щоб витягнути леді Ремкін. Мабуть, знадобилась би ціла армія з кантувальними гаками. 

Двері зі скрипом розчахнулися, однак вартові не побачили нічого, окрім затхлої темряви коридору. 

— Так, друзі… — ніяково почав капітан. 

З’явилася леді Ремкін. Його око вловило її силует, що швидко і з криком влетів крізь двері, і це цілком могло стати його останнім спогадом, якби він не опам’ятався і не поставив їй підніжку, коли вона дісталася останньої сходинки. Жінка полетіла вперед із прокльонами, заорала носом у давно не стрижений газон й ударилася головою об крихку статую античного Ремкіна, що зрештою її зупинило. 

Дворучний меч, який вона тримала, приземлився прямісінько поруч із нею і деякий час вібрував. 

По якімсь часі один із вартових обережно підійшов і торкнувся леза пальцем. 

— Ну й чортівня, — сказав він голосом, в якому змішалися жах і повага. — І дракон хоче з’їсти саме її? 

— Вона відповідає всім вимогам, — сказав капітан гвардійців. — Вона повинна бути найшляхетнішою жінкою в місті. Не знаю, як там із незайманістю, — додав він, — але зараз не час гадати. Хто-небудь, знайдіть карету. 

Він доторкнувся до вуха, яке зачепило кінчиком меча. Незлостивий за своєю природою, у цей момент він сподівався, що його з Сибіл Ремкін, коли та прокинеться, розділятиме товста драконяча шкура. 

— Ми що, не повинні були вбивати її крихітних дракончиків, сер? — запитав інший гвардієць. — Я гадав, що пан Вонс сказав щось про вбивство всіх драконів. 

— Це була лише погроза, щоб її втихомирити, — пояснив капітан. 

Гвардієць насупився. 

— Ви впевнені, сер? Я думав… 

Капітан не витримав. Крики гарпії і палаші, що пронизували повітря поруч із ним, неначе розриваючи шовк, знищили його здатність сприймати точку зору товаришів. 

— Ах, ти думав? — проревів він. — Знайшовся тут мудрець! Може, ти думав і про іншу посаду? У міській варті, наприклад? Там повно мудреців. 

Решта гвардійців тихенько захихотіли.