— Але ж вони зобов’язані приходити сюди і наглядати за вами? — запитав Ваймз із надією. 

— Ну, я не думаю, що ми маємо їм потурати, — відповів Патрицій. 

— А як же ви їм завадите? 

Лорд Ветінарі кинув на його страдницький погляд. 

— Дорогий мій Ваймзе, — сказав він, — я думав, що ви чоловік спостережливий. Ви двері бачили? 

— Звичайно, бачив, сер, — сказав Ваймз та додав: — Вони важезні. 

— Може, вам слід подивитися ще раз? 

Ваймз витріщився на нього, а потім маршем рушив до дверей і взявся їх роздивлятися. То були двері з популярної серії порталів жаху: ну, з усіма цими шпичаками, засувами, залізними зубцям та масивними шарнірами. Скільки б він їх не роздивлявся, легшими вони від цього не ставали. Замок, вочевидь, збирали кляті ґноми, тож відчинити його було дуже важко. Одним словом, якщо вам знадобився б символ чогось абсолютно непорушного, ці двері пасували б. 

Патрицій нишком підійшов до нього. 

— Бачите, — сказав він, — от воно завжди так, хіба ж ні? Тільки-но владу над містом захоплюють бунтарі, його правителя кидають до темниці. Для деяких людей — це набагато краще, аніж страта. 

— Гаразд, згода, але я так нічого і не бачу, — зайшовся Ваймз. 

— То ви дивитеся на ці двері і просто бачите неприступні тюремні двері, так? 

— Авжеж, достатньо лиш глянути на ці засуви і… 

— Знаєте, маю визнати, що мені навіть приємно таке чути, — тихенько мовив лорд Ветінарі. 

Ваймз роздивлявся двері, аж поки йому не заболіли брови. Раптом, як ото буває, коли побачиш на хмарах якесь зображення, просто подивившись на них по-іншому, і бачиш там конячу голову або ж корабель-вітрильник, він угледів те, що так довго намагався. 

Його переповнив моторошний захват. 

Йому стало цікаво, як цей процес відбувається у голові Патриція. Холодна та світла, думалося йому, в ній усе працює, немов механізм великого годинника: воронована сталь, маленькі коліщата та спіральки. Така голова здатна акуратно проаналізувати, де помилилася і, зрештою, звести невдачу на власну користь. 

То були звичайнісінькі двері до темниці. Суть була лише у тому, з якого боку на них дивитися. 

У цій темниці Патрицій міг стримувати світ. 

По той бік був лише замок.