— Гарний хлопець. Йому подобається у Варті? 

— Так, сер. Почувається, як вдома, сер. 

— Ви врятували мені життя. 

— Сер? 

— Ходімо зі мною. 

Він рушив руїнами палацу, Ваймз брів за ним, доки вони не дійшли до Еліптичного Кабінету. Приміщення було у цілковитому порядку. Воно пережило всі руйнації і відбулося лише свіжим шаром пилюки. Патрицій присів, і раптом склалося таке враження, що він ніколи і не покидав цього кабінету. Ваймзові стало цікаво, чи таке коли-небудь траплялося. Він підібрав стос паперу та здмухнув обсипану штукатурку. 

— Сумно, — промовив Патрицій. — Люпін був таким охайним чоловіком. 

— Так, сер. 

Патрицій спер підборіддя на свої руки та подивився на Ваймза. 

— Можна, я дам вам пораду, капітане? — запитав він. 

— Звичайно, сер. 

— Можливо, вона допоможе вам осягнути, як функціонує цей світ. 

— Сер. 

— На мою думку, ви вважаєте, що життя — це суцільна проблема, бо думаєте, що люди поділяються на хороших та поганих, — почав Патрицій. — Ви, звичайно ж, помиляєтесь. Існують лише і виключно погані люди, але декотрі з них перебувають на протилежних сторонах. 

Він змахнув тонкою рукою у напрямку міста та підійшов до вікна. 

— Велике море, що постійно біснується хвилями зла, — сказав він, майже по-власницьки. — Десь мілкіше, а десь глибше, а ще десь взагалі — глибочезне. Але такі люди, як ви, складають собі маленькі списки правил та хороших намірів і кажуть собі, що це і є та протилежна сторона, яка, зрештою, тріумфує. Неймовірно! — він дружньо поплескав Ваймза по спині. 

— Там унизу, — продовжував він, — ходять люди, що підуть за будь-яким драконом, вклонятимуться будь-якому богові та ігноруватимуть будь-яке беззаконня. І це все через сіру буденність усього поганого. Ні, я не говорю про її величність лінь, що породжує креативність великих грішників, а радше про темряву душ масового виробництва. Вони грішать, нехай так, але без жодного тобі натяку на оригінальність. Вони приймають зло не тому, що кажуть йому так, а тому, що не кажуть ні. Вибачте, якщо це якось зачіпає ваші почуття, — додав він, знову поплескуючи Капітана по плечі, — але вам, любі друзі, без нас ніяк не обійтися.