— Ні, я не можу! — вереснув Чудько. — Мене побачать! Там, у залі, хтось дивиться на мене! 

— Нікого там нема! 

— Я відчуваю чийсь погляд! 

— Дурний ти боягузе! Мені самій ударити кинджалом? Дивися, він вже майже нагорі! 

Чудькове обличчя відобразило суміш переляку та нерішучості. Він знову відсмикнув руку. 

— Ні! 

Серед глядачів хтось закричав. Герцог напівпідвівся з крісла, кусаючи свої стражденні кулаки. За мить він кинувся вперед, розпихаючи перелякану публіку. 

— Ні! Я цього не робив! Я не такий! Не смійте казати, що я це робив! Вас же там не було! 

Він окинув поглядом збентежені обличчя навколо й зм’як. 

— І мене там теж не було, — хихикнув він. — Я, знаєте, тоді саме спав. Так, я все добре пам’ятаю: кров на ковдрі, кров на підлозі, я ніяк не міг змити ту кров — але ж це не підстава для розслідування. Питання національної безпеки не можуть піддаватися гласності! Це був тільки сон, і наступного дня все мало бути як раніше, і він мав би бути живий. Наступного дня мало виявитися, що нічого не сталося, бо ніхто нічого такого не робив. І можна було б сказати, що я нічого такого не знаю. Що я нічого такого не пригадую. Як гучно він покотився зі сходів! Міг би мертвого розбудити… Але хто б міг подумати, що в старого стільки крові?..[62] 

На цей момент герцог уже видерся на сцену і божевільно посміхався всім тим, хто вже перебував на ній. 

— Сподіваюся, тепер ми все владнали й роз’яснили, — вимовив він. — Ха. Ха. 

В цілковитій тиші Томджон розтулив був рота, аби сказати щось, що пасувало б ситуації — щось заспокійливе, — і зрозумів, що геть не має слів. 

Натомість у його мозок увірвалася чиясь чужа свідомість, і от тоді його вуста заговорили без жодного зусилля з його боку: 

— Моїм же власним бісовим кинджалом, ти, вилупку! Я знаю, це був ти! Я бачив, як стояв ти нагорі й облизував собі великий палець! Я вбив би тебе просто зараз, якби не боявся, що муситиму цілу вічність слухати твоє скиглення! Я, Веренц, колишній кор… 

— Що за маячня? — перервала герцогиня. 

Вона стояла під сценою в компанії півдюжини солдатів. 

— Відвертий наклеп, — продовжила вона. — Плюс заклик до насильницької зміни державного устрою. Підбурницькі промови божевільних комедіантів. 

— Я був королем Ланкру, мать твою! — заволав Томджон. 

— Тобто ти — можлива жертва гаданого злочину, — спокійно прокоментувала герцогиня. — Й тому не маєш права бути свідком обвинувачення. Це суперечить законодавству та наявним прецедентам.