— Хтозна, що вона може нам зробити. Навіть якщо вона з канави.
— Не верзіть маячні, — роздратовано наказала герцогиня. — Відьми нічого подібного не вміють. Це просто вигадки, щоб лякати народ.
Один із солдатів заперечно хитнув головою.
— Мені воно здалося переконливим.
— Звичайно, здалося, бо й
Перервавши фразу на середині, вона зітхнула і вихопила спис із рук найближчого солдата.
— Зараз я покажу тобі всю силу відьом, — кинула вона і щосили жбурнула спис просто Бабуні в обличчя.
Стара відьма викинула долоні вперед, і її пальці зі швидкістю кобри схопили древко одразу за наконечником.
— Ну як, — поцікавилася вона. — Показала?
— Вам мене не залякати, віщі сестри, — сказала герцогиня.
Кілька секунд Бабуня дивилася їй просто у вічі. Потім здивовано гмикнула.
— Твоя правда, — сказала вона. — Ти й справді нас не боїшся…
— Невже ти думаєш, що я вас не вивчила як слід? Ваше відьомство — це лише ілюзії та хитрощі, покликані навіювати жах на слабких розумом. На мене це не діє. Хоч що хочеш роби.
Бабуня кілька секунд вивчала її поглядом.
— Що хочу? — нарешті перепитала вона.
Маґрат і Тітуня Оґґ обережно відсунулися подалі від неї. Герцогиня засміялася.
— Як швидко ми схоплюємо, — сказала вона. — Давай, я дозволяю. Тільки не тягни, стара дурепо. Клич своїх жаб і демонів, я…
Вона затнулася.
Її рот кілька разів розтулився й стулився, не видавши жодного слова. Обличчя перекосило від жаху, а очі не бачили ні Бабуні, ні світу навколо, втупившись натомість у щось поза його межами. Герцогиня прикусила свій кулак, коротко вереснула і скам’яніла, ніби кролик, який уперше в житті побачив горностая і не має жодних сумнівів, що це також і останній горностай, якого йому довелося побачити.