Незрима сила розвернула Томджона обличчям до Смерті. 

— Ти-то там був! Ти все бачив! 

— ПІДОЗРЮЮ, МЕНЕ НЕ ВИЗНАЮТЬ НАДІЙНИМ ТА ПОВАЖНИМ СВІДКОМ. 

— Таким чином, докази відсутні, а отже, підстав для порушення справи немає, — заявила герцогиня. Вона зробила знак солдатам і звернулася до свого чоловіка. — Досить твоїх експериментів. Мій спосіб кращий, я так думаю. 

Вона обвела очима сцену. Її погляд спинився на відьмах. 

— Схопити їх, — наказала вона. 

— Ні, — сказав блазень, виходячи з-за лаштунків. 

— Що ти сказав? 

— Я все бачив, — просто відповів той. — Я був тієї ночі у Великій залі. Короля вбили ви, мій пане. 

— Не я! — заверещав герцог. — Тебе там не було! Я тебе там не бачив! Наказую, щоб тебе там не було! 

— Раніше ти боявся про це говорити, — кинула блазневі леді Шельметь. 

— Так, пані. Але зараз мушу. 

Герцог спробував сфокусувати свій непевний погляд на блазневі. 

— Ти ж присягав на вірність до останнього подиху, — просичав він. 

— Так, мій пане. Вибачте. 

— Тоді помри! 

Герцог вихопив кинджал з безвільної Чудькової руки, стрибнув уперед і по руків’я увігнав його блазневі просто в серце. Маґрат закричала.