— І я повеліваю… 

— Нумо! — просичав Бабуні на вухо король Веренц. — Зараз! 

Бабуня Дощевіск випросталася на весь зріст. 

— Замовкни, жінко! — відкарбувала вона. — Перед тобою — істинний король Ланкру! 

Вона ляснула Томджона по плечу. 

— Хто, він? 

— Хто, я? 

— Цирк на дроті, — пхекнула герцогиня. — Він же клоун. Хоча й непересічний. 

— Це правда, вельмишановна, — промимрив Томджон. — Мій батько управляє не королівством, а тільки театром. 

— Він — істинний король, — повторила Бабуня. — Ми можемо це довести. 

— Ні-ні-ні, — урвала герцогиня. — Так не піде. В цій країні дивом уцілілі спадкоємці не потрібні. Взяти його. 

Бабуня Дощевіск здійняла руку. Солдати розгублено переступали з ноги на ногу. 

— Але ж вона відьма, — невпевнено мовив один. 

— Ясна річ, — сказала герцогиня. 

Її охоронці явно почувалися незатишно. 

— Ми ж на власні очі бачили у виставі, що вони перетворюють людей на тритонів, — сказав один. 

— А потім їх топлять, — додав інший. 

— Ага, і загальний ґармирдер. 

— Це да. 

— Нам треба це обговорити. За відьом має бути надбавка.