— Що ти з нею зробила? — спитала Маґрат, до якої першої повернувся дар мови. 

Бабуня усміхнулася. 

— Головологія, — сказала вона і всміхнулася знову. — Магічні таланти Чорної Еліс тут не допомогли б. 

— Гаразд, але що ти зробила? 

— Щоб стати такою, як вона, людина мусить збудувати в своїй голові фортецю з високими стінами, — пояснила стара відьма. — Я просто зруйнувала ці стіни. І кожен крик болю, кожне благання змилосердитись, кожен спалах провини і кожен напад сумління — усе затопило її одночасно. 

— Не такий уже й складний прийом. 

Вона поблажливо усміхнулася Маґрат. 

— Колись навчу, якщо хочеш. 

Маґрат подумала. 

— Це просто жахливо, — сказала вона. 

— Дурниці, — заперечила Бабуня; її посмішка стала воістину моторошною. — Кожен бажає спізнати своє істинне «я». А от вона тепер знає. 

— Часом доводиться вчинити з людиною жорстоко, щоб зробити їй ласку, — підтримала Тітуня Оґґ. 

— По-моєму, це одна з найжорстокіших речей, які тільки можна з кимось вчинити, — сказала Маґрат. 

Герцогиню погойдувало взад-вперед. 

— Заради всього святого, дівчинко, ввімкни уяву, — сказала Бабуня. — Є набагато гірші речі. Голки під нігтями, наприклад. Ігри з обценьками. 

— Розпечені ножі в заду, — додала Тітуня. — Причому встромлюють руків’ям уперед, так, що обрізаєш собі пальці, якщо намагаєшся витягти… 

— Я тільки зробила, що хотіла, — просто сказала Бабуня. — І це було справедливо і правильно. Відьми ж так і мають чинити. Всілякі там спецефекти в таких речах нікому не потрібні: як правило, магія твориться у людей в головах. Це і є головологія. А тепер… 

Герцогиня раптом видихнула з таким звуком, ніби прорвало газогін високого тиску. Її голова різко шарпнулася назад. Вона розплющила очі, моргнула і втупилася в Бабуню. Риси герцогині зсудомила ненависть найвищої проби. 

— Охороно! — закричала вона. — Я ж наказала взяти їх!