Лоял прокашлявся, і його голос нагадував звук дров, що котяться по похилій.

— Бе’лал. — Його вуха блимнули у волоссі, немов крила колібрі, а тоді опустилися знову. — Не знаю, що можу сказати такого, чого ви ще не знаєте. Про нього мало згадок, — окрім історії про зруйнування Залу Слуг незадовго до того, як Льюс Терін Родичевбивця і Сотня Споборників запечатали його разом з Мороком. Джаланда, син Аріда, сина Кояма написав, що його звали Заздрісником; що він знехтував Світлом, бо заздрив Льюсу Теріну, а також Ішамаелю та Ленфір. У «Дослідженні Війни Тіні» Мойлін, донька Хамада, донька Джуендана називала Бе’лала Тим, що плете сіті, — але я не знаю чому. Вона також згадувала, як він грав у камінці з Льюсом Теріном, перемагав — і завжди вихвалявся цим. — Він подивився на Морейн і затуркотів: — Я намагаюся коротко. Я не знаю нічого важливого про нього. Кілька літописців кажуть, що Бе’лал і Саммаел удвох очолювали битву проти Морока, перш ніж зреклися Світла, — і обидва були майстерними мечниками. Ось і все, що я знаю. Можливо, про нього згадували в інших книжках, історіях, — але я їх не читав. Про Бе’лала взагалі мало говорили. Пробачте, якщо я не сказав вам нічого корисного.

— Можливо, і сказав, — мовила Морейн. — Я не знала, що його називають Тим, що плете сіті. Чи що він заздрив Дракону, — які своїм компаньйонам у Тіні. Це свідчить на користь моєї думки про те, що він прагне отримати Калландор. Мабуть, у цьому й полягає причина, чому він став високим лордом Тіра. А Той, що плете сіті, — прізвисько інтригана, терплячого й підступного стратега. Ти допоміг, Лояле.

На мить широкий рот оґіра вигнувся у вдоволену усмішку, але потім вона зникла.

— Не буду вдавати, що не боюся, — раптом сказала Зарін. — Лише дурні не бояться Відступників. Однак я заприсяглася, що буду з вами, — значить, так і буде. Це все, що я хотіла сказати.

Перрин похитав головою. Вона точно божевільна. От я б не хотів бути частиною цієї групи. Я б хотів повернутися додому й працювати у ковальні з майстром Лугганом. Вголос же він сказав:

— Якщо він усередині Твердині — і чекає на Ранда, ми мусимо туди потрапити. Як ми це зробимо? Всі кажуть, що всередину не допускають без згоди високих лордів, — і, з огляду на це, я не бачу жодного іншого шляху, окрім як крізь ворота.

— Ви не підете всередину, — сказав Лан. — Тільки Морейн і я підемо. Якщо нас буде більше, увійти буде важче. Який шлях я б не знайшов, — я не впевнений, що він буде простим навіть для двох.

— Ґайдіне, — почала Морейн твердим голосом, але Охоронець перервав її так само рішуче.