— Ми підемо разом, Морейн. Цього разу я не стоятиму осторонь.

За мить вона кивнула. Перрину здалося, що Лану полегшало.

— Решті краще трохи поспати, — продовжив Охоронець. — Мені ж потрібно дослідити Твердиню. — Він замовк. — Є ще одна річ, яку твої новини витіснили з моєї голови, Морейн. Незначна річ, — і я не знаю, що вона може означати. Аїльці в Тірі.

— Аїльці! — вигукнув Лоял. — Не може бути! Усе місто панікувало б, якби хоча б один аїлець пройшов крізь ворота.

— Я не сказав, що вони блукають містом, оґіре. Дахи і димарі міста — така ж хороша схованка, як і Пустеля. Я бачив не менше трьох, — хоча ніхто більше в Тірі їх не помітив. А якщо я побачив трьох, то можете бути певні, що багатьох інших я пропустив.

— Це нічого мені не каже, — повільно сказала Морейн. — Перрине, чому ти спохмурнів?

Юнак і не помітив, як насупився.

— Я подумав про того аїльця в Ремені. Він сказав, що, коли Твердиня впаде, аїльці покинуть Трикратну землю. Це Пустеля, так? Він сказав, що це Пророцтво.

— Я прочитала кожне слово у Пророцтві про Дракона, — сказала Морейн тихо, — кожен переклад, — і там не було згадок про аїльців. Ми рухаємося

навпомацки, поки Бе’лал плете свої сіті, а Колесо плете Візерунок навколо нас. А де місце аїльців — у плетиві Колеса чи Бе’лала? Лане, ти мусиш якомога швидше знайти мені шлях до Твердині. Нам. Знайди, як нам швидко туди проникнути.

— Як накажете, Айз Седай, — сказав він, — але його тон був теплий, а не офіційний. Він зник за дверима. Морейн похмуро дивилася на стіл; її очі затуманилися думками.

Зарін встала й подивилася на Перрина, схиливши голову набік.

— Що робитимеш, ковалю? Схоже, вони хочуть, щоб ми чекали й спостерігали, поки вони шукатимуть пригод. І я не скаржуся.

Щодо останнього він сумнівався.

— Для початку, — відповів він, — я збираюся поїсти. А потім подумаю про молот.

І спробую зрозуміти, як я до тебе ставлюся. Соколе.

РОЗДІЛ 51

ПРИНАДА У СІТЯХ