— Так.

— Він тобі здався божевільним?

— Ні. Ні, але…

— Стоп, — підняв він долоню. — Ти так і тримаєшся своєї думки «неможливо», так?

— Гадаю, що так, — сказала вона.

— Мені він також не здався божевільним чи непослідовним. А ми обоє знаємо, що параноїдальні фантазії чи манії переслідування просто не з’являються раптом. Вони зростають протягом певного часу. Їх треба ретельно доглядати, поливати і підгодовувати. Ти коли-небудь чула бодай якісь балачки в місті, що в Метта дах посунувся? Чула коли-небудь, щоб Метт казав, ніби хтось гострить проти нього ніж? Він коли-небудь був пов’язаний з якимись сумнівними рухами — «фторування води призводить до раку мозку», або «Сини американських патріотів», або ФНЛ? Він виявляв коли-небудь непомірно велику цікавість до таких речей, як спіритизм, чи астральна проєкція, чи реінкарнація? Тобі відомо, щоб його коли-небудь арештовували?

— Ні, — сказала вона. — На всі ці питання «ні». Але, Бене… мені боляче казати таке про Метта, навіть просто припускати таке, проте деякі люди зсуваються з глузду дуже тихо. Вони божеволіють всередині себе.

— Я так не думаю, — сказав він спокійно. — Завжди є ознаки. Їх інколи не можеш прочитати вчасно, але потім ти про них згадуєш. Якби ти була в журі присяжних, ти повірила б свідченням Метта про якусь автомобільну аварію?

— Так…

— Ти повірила б йому, якби він тобі розказав, що бачив, як якийсь волоцюга убив Майка Раєрсона?

— Так, думаю, що повірила б.

— Але не в це.

— Бене, я просто не можу…

— Ось, ти знову це повторюєш.

Він побачив, що вона готова заперечити, і підняв випереджувально долоню:

— Сюзен, я не дискутую наразі, я тільки викладаю лінію своїх думок. Гаразд?

— Гаразд. Продовжуй.

— Моя друга думка була така, що хтось підсунув йому свиню. Хтось з особистої неприязні або з затаєною злобою.