Вона безпорадно подивилась на нього.

— А потім чийсь голос промовив: «Я подбаю, щоб ви спали як мертвий, учителю». Дослівно так. А коли я зайшла туди по ковдру для Метта, я знайшла оце.

Вона дістала той перстеник у себе з кишені блузи й опустила йому в долоню.

Бен покрутив його в пальцях, а потім нахилив у бік вікна, щоб дозволити світлу виявити ініціали.

— МКР. Майк Раєрсон?

— Майк Корі Раєрсон. Я кинула його там, а потім змусила себе знову підібрати — подумала, що ти або Метт захочете його побачити. Хай буде в тебе. Я не хочу його назад.

— Ти почуваєшся?..

— Погано. Дуже погано.

Вона зухвало закинула голову:

— Але всяке раціональне мислення противиться цьому, Бене. Я радше повірю, що Метт з якихось власних причин сам убив Майка Раєрсона і вигадав усю ту божевільну історію про вампірів. Наладнав ту віконницю так, щоб вона відпала. Поки я сиділа внизу, влаштував трюк з черевомовленням у гостьовій спальні, підклав перстеник Майка…

— І вчинив собі інфаркт, щоби все це здавалося ще правдивішим, — сухо сказав Бен. — Сюзен, я не полишив надії на якесь раціональне пояснення. Я сподіваюся, що воно знайдеться. Ледь не молю про нього. Монстри в кіно досить кумедні, але думка, що такі насправді скрадаються вночі, зовсім не є кумедною. Я навіть погоджуюся з тобою, що з тією віконницею дійсно можна було підлаштувати — проста мотузка з петлею, зачеплена за дах, вам у поміч. Підемо далі. Метт вчена людина. Гадаю, існують отрути, які могли б викликати такі симптоми, як були в Майка, — можливо, невизначувані отрути. Звісно, в ідею отруєння повірити важко, оскільки Майк їв так мало…

— Ти знаєш це лише зі слів Метта, — зазначила вона.

— Він не брехав би, оскільки знає, що важливою частиною розтину тіла є дослідження шлунка жертви. І від ін’єкції залишилися б сліди. Але заради версії скажемо, що це могло бути зроблено. І така людина, як Метт, напевне могла б прийняти щось таке, що зімітувало б інфаркт. Але де мотив?

Вона безпорадно похитала головою.

— Навіть якщо погодитися з існуванням якогось мотиву, про який ми не підозрюємо, навіщо йому було йти на такі візантійські викаблучування чи вигадувати таку божевільну історію для прикриття? Я гадаю, Еллері Квін зумів би це якось пояснити, але життя — не сюжет з Еллері Квіном[190].

— Але, Бене, це… це безумство.

— Так, як Хіросіма.

— Припини це нарешті, — шмагонула вона його раптом. — Не вдавай із себе пащекуватого інтелектуала! Тобі це не личить! Ми говоримо про бабині казки, кошмари, психози, називай це як тобі схочеться…