— Що сталося, Корі?

Вона продумано неквапливо поклала руку на одвірок, таким чином підтягнувши вгору свої голі груди до найсоковитішої форми. І в той же час скромно схрестила ступні, демонструючи йому свої ноги.

— Йсусе, Бонні, а якби це був…

— Представник телефонної компанії? — спитала вона й захихотіла.

Вона взяла його долоню і поклала на пружну плоть своєї правої груді.

— Хочете зняти покази мого лічильника?

З харчанням, у якому була присутня нотка відчаю (потопельник, що тоне втретє, хапається замість соломини за молочну залозу), він притягнув її до себе. Його долоні обхопили її сідниці, і крохмальний фартушок між ними жваво затріщав.

— Ох, божечки, — заговорила вона, притискаючись до нього. — Ви збираєтеся перевірити мою слухавку, містере Телефоністе? Я весь день чекала важливого дзвінка…

Він підхопив її на руки і ногою захряснув позаду себе двері. Їй не було потреби скеровувати його до спальні. Він знав свій шлях.

— Ти впевнена, що він не повернеться додому? — запитав він.

Її очі зблиснули в темряві:

— Що, про кого це ви говорите, містере Телефоністе? Не про мого ж гарнюнього чоловіка… він зараз у Берлінгтоні, штат Вермонт.

Він поклав її впоперек ліжка, так що ноги її звисали з краю.

— Ввімкни світло, — сказала вона, її голос раптом уповільнився, обважнів. — Я хочу бачити, що ти робиш.

Він увімкнув приліжкову лампу і подивися вниз, на неї. Фартушок уже з’їхав набік. Її напівприкриті важкими повіками очі були теплими, зіниці великими й осяйними.

— Зніми це з себе, — показав він рукою.

— Самі зніміть, — сказала вона. — Ви ж умієте поратися з вузликами, містере Телефоністе.

Він нахилився до неї. Вона завжди давала йому відчути себе хлопчиськом з пересохлим ротом, якому вперше пощастило показати, чого він насправді вартий, і його руки завжди тремтіли, наближаючись до неї, немов сама її плоть випромінювала якийсь потужний електрострум у повітря біля її тіла. Вона більше ніколи не сходила йому з голови. Вона оселилась там, як болячка на внутрішньому боці щоки, яку постійно мацаєш, перевіряєш язиком. Вона гацала навіть у його сновидіннях, золотошкіра, тоскно збудлива. Її винахідливість не знала меж.

— Ні, на колінах, — сказала вона. — Стань заради мене на коліна.

Він незграбно опустився на коліна і підповз до неї, тягнучись руками до зав’язок фартушка. Вона поклала ноги в туфлях на високих підборах йому на плечі. Він нахилився, цілуючи внутрішній бік її стегна, плоть під його губами була твердою і злегка теплою.