Бонні почала стогнати. Її обличчя набрало кольору прісного йогурту.

— Містере Соєре… Реджі…

— Твоє прізвище Браянт, авжеж? Твій батько Піт Браянт, атож?

Голова Корі шалено закивала, погоджуючись:

— Йо, саме так. Істинно так. Послухайте…

— Колись, коли я ще шоферував у Джима Веббера, я продавав йому паливний мазут, — сказав Реджі, усміхаючись приємним спогадам. — То було років за чотири-п’ять до того, як я зустрів оцю ось чумову курву. Твій татко знає, що ти тут?

— Ні, сер, це розбило б йому серце. Ви можете побити мене, я на це заслуговую, але якщо ви мене вб’єте, мій тато дізнається за що і, їй-бо, це лайно вб’є і його також, і тоді на вас будуть вже дві душі…

— Ні, я певен, він нічого не знає. Нумо, вийдемо до вітальні на хвильку. Нам треба це обговорити. Ходімо.

Він ласкаво посміхнувся до Корі, показуючи, що не завдасть йому шкоди, а потім його очі переметнулись на Бонні, котра вирячено дивилася на нього.

— Ти залишаєшся тут, кицюню, інакше ти ніколи не дізнаєшся, чим закінчується «Таємний шторм»[201]. Ходімо, Браянте, — ворухнув він рушницею.

Корі, з Реджі позаду нього, трохи спотикливо пішов у вітальню. Ноги були гумовими. Шалено почала свербіти спина між лопатками. «От туди він і стрелить, — думав Корі, — просто між лопаток. Цікаво, чи проживу я достатньо довго, щоби побачити, як мої нутрощі ляпнуться на стіну…»

— Обернися, — сказав Реджі.

Корі обернувся. Він уже починав схлипувати. Він не хотів хлипати, але, схоже, зарадити цьому не міг. Він гадав, що не має значення, хлипає він чи ні. Він бо вже встиг обмочитися.

Рушниця більше не похитувалася недбало на передпліччі Реджі. Здвоєні дула цілилися прямо в обличчя Корі. Здавалося, отвори-близнюки позіхають і розростаються, перетворюючись на два бездонних колодязі.

— Ти розумієш, що ти робив? — запитав Реджі.

Та його посмішка зникла. Обличчя в нього було дуже серйозним.

Корі не відповів. Це було дурне запитання. Однак рюмсати він не перестав.

— Ти спав з дружиною іншого чоловіка, Корі. Так тебе звати?

Корі кивнув. Сльози струменіли йому по щоках.

— Ти знаєш, що стається з такими парубками, якщо їх впіймають?