— Шалом, Джиммі! — вигукнув він. — Дуже радий вас бачити. Де це ви весь цей час ховалися?

— Рятував світ від банальної нежиті, — відповів Джиммі, усміхаючись, поки Морі тиснув йому руку. Хочу познайомити вас із моїм добрим другом: Морі Ґрін — Бен Міерз.

Морі обхопив долоню Бена обома своїми. За окулярами в чорній оправі зблиснули його очі.

— Шалом і вам також. Кожен друг Джиммі також, ну, далі самі знаєте. Заходьте, обидва. Я міг би зателефонувати Рейчел…

— Будь ласка, не варто. Ми приїхали попрохати про послугу. Таку, доволі велику.

Морі поглянув Джиммі в обличчя уважніше:

— «Таку, доволі велику», — м’яко поглузував він. — А за що? Що ви такого зробили для мене, щоби мій син став третім у своєму випуску в Північно-Західному?[225] Будь-що для вас, Джиммі.

Джиммі зашарівся:

— Морі, я зробив те, що будь-хто зробив би на моєму місці.

— Я не збираюся з вами сперечатися, — сказав Ґрін. — Що сталося, що ви з містером Міерзом такі занепокоєні? Ви потрапили в аварію?

— Ні. Нічого такого.

Він провів їх до маленької кухоньки поза капличкою, і поки вони розмовляли, варив каву в пом’ятому старому кавнику, який стояв на електроплитці.

— Норберт уже приїздив по місіс Ґлік? — запитав Джиммі.

— Ні, жодних ознак його не було, — сказав Морі, ставлячи на стіл цукор і вершки. — Хіба що приїде близько одинадцятої вечора і дивуватиметься, чому мене тут нема, щоб його впустити.

Він зітхнув:

— Бідна пані. Така трагедія в одній родині. І виглядом вона така симпатична, Джиммі. Той старий йолоп Ріердон її сюди привіз. Вона була вашою пацієнткою?

— Ні, — сказав Джиммі. — Але ми з Беном… ми хотіли б посидіти з нею цього вечора, Морі. Просто там, внизу.

Ґрін застиг із простягнутою до кавника рукою: